Перший окремий медичний батальйон

Ймовірність того, що Dua Lipa допоможе зі збором коштів на автомобіль для нашого підрозділу не буде велика… Але вона ніколи і не нульова 😎 Дякуємо Dia Lipa, Service 95 та Driving Ukraine за цей пікап для Першого окремого медичного батальйону, кошти на який були зібрані на заході Service-95. Він допоможе нам у виконанні завдань з порятунку життя в зоні бойових дій. Окрема вдячність Linsey Carman та Louise Brynteson, а також організації Driving Ukraine. Ви неймовірні! - The probability that Dua Lipa would help to provide a vehicle to our unit might not be high… but it’s never be a zero 😎 We’re grateful to Dua Lipa, Service 95, and Driving Ukraine for this powerful pickup truck for the First Separate Medical Battalion, funded during a Service 95 event. It will help us carry out life-saving missions in the combat zone. Special thanks to Lindsey Carman and Louise Brynteson, as well as the organization Driving Ukraine. You are incredible!

Хоча медицина — це про науку та точність, вона також має свої забобони та прикмети. Найпопулярніша забобона з цивільної медицини — мабуть, не бажати колегам спокійного чергування. Але які забобони діють у військовій медицині? Запитали у лікарів Першого медичного!

Кому потрібні молодші бойові медики, якщо є стрільці-санітари? Погляд Першого медичного За 12 років війни ми вже багато чули про бойових медиків. Починаючи від їх гострої нестачі до сумнівів, чи взагалі можливо їх застосовувати за призначенням у сучасних умовах. Чому так? Давайте розберемося. Посада бойового медика взводу з’явилася у ЗСУ у 2017 році — за аналогією з арміями НАТО. Тоді стало очевидно, що одного санінструктора на роту недостатньо для організації допомоги пораненим в умовах АТО/ООС. Після 2022 року війна сильно змінилася, і продовжувала змінюватися впродовж цих років. Динамічний фронт, його велика протяжність, розширення “кілзони” через розвиток засобів ураження — усе це зробило класичну модель із взводними опорними пунктами малоефективною. Зараз фронт тримають малі бойові групи. У цих умовах бойовий медик взводу або працює в складі однієї з груп, або займається кейс-еваком — першим етапом евакуації. При цьому бойових медиків хронічно не вистачає, а їх підготовку скоротили з 16 до 3–4 тижнів. Дивлячись на це, виникає логічне питання: а що відбувається з медициною на рівні самого відділення? Формально є стрілець-санітар. Але по факту ця роль майже не працює. У нього немає окремого ВОСу, немає системної фахової підготовки. Будьмо відверті, по факту це людина, якій цю функцію дають “за залишковим принципом”. Відповідно, розраховувати на нього в критичний момент складно. Окремі школи тактичної медицини вже існують у навчальних центрах. Вони займаються переважно фаховою підготовкою бойових медиків — яких усе одно не вистачає. І навіть якщо їх стане більше, шанс, що бойовий медик встигне дістатися до пораненого вчасно, у сучасному бою невеликий. Ціль, з якою посади бойових медиків вводилися у штатки — наблизити допомогу до поранених — перестає досягатися. Особливо гостро ця проблема відчувається через неможливість забезпечити необхідний рівень підготовки усіх бійців. Ми неодноразово наголошували, що, на наше переконання, базовий рівень підготовки всіх бійців у сучасній війні має бути ширший за TCCC CLS. Прогрес є — у БЗВП вже закладено близько 30 годин тактичної медицини. Але цього недостатньо. Якість підготовки більшості бійців все ще далека від того рівня, який реально потрібен на полі бою. Одне з практичних рішень — нарешті нормально реалізувати медицину на рівні відділення. Але для цього саму роль стрільця-санітара точно потрібно переосмислити. Мінімум, який виглядає реалістично — це двоє підготовлених бійців у відділенні: молодші бойові медики (МБМ). Таку концепцію ми - тоді ще медична служба 1-го Інтернаціонального легіону оборони України - пропонували ще на початку 2024 року. Підготовку можна організувати на базі вже існуючих шкіл тактичної медицини, а також на рівні бригад і корпусів. Деякі прогресивні підрозділи вже пішли цим шляхом — і результати нам, як медичному підрозділу, видно одразу. При чому не через роки, а вже в наступних ротаціях. Якість допомоги реально зростає. І що не менш важливо — змінюється підхід самих бійців. Коли поранений на ПХГ каже: «Мені хлопці зробили все так, як ви нас учили» — це означає, що система починає працювати. Тож, відповідь на питання заголовку кожен може написати в коментарях. Наша відповідь така: 1. МБМ потрібен для еволюції тактичної медицини, еволюції нашого виживання на війні. 2. ВОС та організація підготовки потрібні самим МБМ-ам і тим бійцям, хто опиниться разом з ними на бойових позиціях. В моменті —- для якіснішого надання допомоги, а в перспективі —- для прикладу. Бо в підготовці молодших бойових медиків дійсно немає нічого такого бойового і такого медичного, що не може знати та вміти кожен боєць Сил оборони України. Особливості організації медичного забезпечення на фронті, напрям і темп еволюції тактичної медицини в Україні мають визначатися фронтом. І чи дійсно нам варто дочікуватись чергових змін стандартів НАТО, якщо вони беруться з досвіду Сил оборони України?

@tiordaunicorn Кайф)

@1MedArmy Я була там, і невролог не відпустив мене без чаю та печива 😁 І навіть вибіг до дверей із тарілкою печива на дорогу — такий милий!

“Це що — акваріум? Класична музика?? Ми точно зараз в армії???”, — питання, яке часто чують лікарі амбулаторного прийому Першого медичного. Інколи це слова здивування, інколи — захоплення, буває — нерозуміння чи навіть осуд з боку колег. Так, ми дійсно військовий підрозділ. І так, ми намагаємося створити найкращі умови для військовослужбовців на будь-якій локації, на яку заходимо працювати. Це питання поваги до пацієнтів. І насправді це не так важко, як здається, якщо мати ідею та чіткий намір. Що потрібно було для того, аби зробити +/- комфортну амбулаторію? 1. Електронну систему запису написали силами підрозділу — для цього попередньо мобілізували айтівців; 2. Матеріали випросили у будівельного магазину; 3. Меблями допоміг офіс, який закривався; 4. Технікою — відомий благодійний фонд; 5. Роботу, ремонт? Та самі все зробили. Як видно, тут немає ніякої вищої математики. Матеріали знайти завжди можна. Головне — мати бажання. Наше ж бажання просте: Якщо можливо створити зручний електронний запис, щоб пацієнту не треба було чекати в черзі годинами — ми це зробимо. Якщо можливо створити комфортні зони очікування, зробивши достатню кількість зручних посадочних місць — ми це зробимо. Якщо можливо просто ввічливо і з посмішкою звертатися до пацієнта і бути реально зацікавленими у вирішенні його питання — ми будемо це робити. Якщо можливо створити приємний простір, щоб він переключився від того жаху, який змушений бачити на війні — це вже того варте. То чому ж переважно цього не робиться?.. Чим військовослужбовець гірший за офісного працівника в Києві, який може зранку випити каву і піти в нормально облаштовану комунальну чи приватну лікарню, маючи попередній запис на прийом? Повага до військових повинна починатися з медичного сервісу ще в районах бойових дій — там, де це можливо. Безкоштовна кава/чай, зручний диван та приємний простір… Все це — насправді дуже маленькі дії. Та вони конвертуються в дещо набагато важливіше. Вони конвертуються у відчуття гідності для наших людей – кращих синів і доньок своєї країни. p.s. Більше фото – нижче в треді.

Фото-3: перевʼязувальна, палата, коридори, картина з різними напрямками діяльності підрозділу.

Фото-2: Кабінет, в яких ведеться прийом пацієнтів; кабінет УЗД-спеціаліста; окремий стоматологічний кабінет; рентген-кабінет;

ВІДМІТКА У 500 ПРИЦІЛЬНИХ ЕВАКУАЦІЙ – ПРОЙДЕНА! Прицільна евакуація — це спрямована евакуація пораненого до спеціалізованого закладу охорони здоровʼя, де він має отримати вузькопрофільну допомогу відповідно до своїх потреб. Такий підхід дозволяє скоротити час до необхідного лікування, минаючи традиційні етапи у вигляді госпіталів, і забезпечити допомогу відповідно до стану пораненого. Рішення про запит прицільної евакуації приймається у передовому хірургічному відділенні з урахуванням стану пораненого. Станом на сьогодні таким способом було евакуйовано вже понад 500 поранених, які пройшли через хірургічні групи Першого медичного. Це результат системної взаємодії військової та цивільної медицини, в основі якого лежить пораненоцентричність та індивідуальний підхід – навіть в умовах активних бойових дій. Дякуємо: — державному закладу “Український науково-практичний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Міністерства охорони здоров’я України”; — обласним центрам екстреної медичної допомоги та медицини катастроф; — закладам охорони здоровʼя, які забезпечують роботу прицільної евакуації. Разом ми рятуємо не тільки життя, але здоровʼя пацієнтів, створюючи найкращі умови для їх подальшої реабілітації та відновлення. Разом – робимо військову медицину людяною та пораненоцентричною.

«Тримала віра в те, що тебе не кинуть»: дві доби та три спроби евакуації — історія одного порятунку Відео: youtu.be/ZCxLxpsB6UA?si… Дві доби боротьби за життя, евакуація прямо з поля бою наземним роботизованим комплексом (НРК) та прицільна евакуація до Києва — це історія боротьби за життя українського захисника. Він постраждав унаслідок удару російського FPV-дрона, коли якраз перебував на позиції — поблизу лінії бойового зіткнення. Спочатку бійця планували евакуювати броньованим транспортом силами суміжного підрозділу. Однак під час руху бронемашина також потрапила під удар ворожого FPV-дрона. Після цього було ухвалено рішення проводити евакуацію за допомогою наземного роботизованого комплексу. На цьому етапі до операції долучився Перший окремий медичний батальйон. Під час першої спроби евакуації НРК також був уражений дроном. Завдяки броньованій капсулі боєць не постраждав, однак сам комплекс уже не міг продовжувати рух. Тоді оперативно спланували альтернативний маршрут і підготували інший НРК. Із другої спроби пораненого вдалося евакуювати з поля бою та передати екіпажу медичної евакуації. На той момент від поранення до евакуації минуло дві доби і три спроби порятунку. «Якщо боєць не здався, ми не мали права здатися», — говорить командир Першого медичного Асан Чарухов. Захисника доставили до передового хірургічного відділення Першого медичного, де йому надали кваліфіковану допомогу та провели необхідне оперативне втручання. Саме на цьому етапі ухвалено рішення про прицільну евакуацію до Києва — до спеціалізованого закладу, де пацієнт міг отримати необхідну вузькопрофільну допомогу без зайвих проміжних етапів. Такий підхід дає змогу скоротити час до потрібного лікування і забезпечити пацієнту медичну допомогу відповідно до його стану та потреб. Екіпаж @MOAS Ukraine транспортував пораненого до спеціалізованого медзакладу в Києві. Загалом шлях пораненого — від завантаження в наземний роботизований комплекс до прибуття в лікарню після всіх етапів медичної допомоги — тривав близько 12 годин. БФ «МОАС-Україна» з перших днів повномасштабної війни надає медичну допомогу у прифронтових громадах, забезпечує догоспітальну допомогу на точках передачі і стабілізаційних пунктах та евакуює поранених до профільних медзакладів. За час великої війни фахівці MOАС надали допомогу вже понад 80 тисячам пацієнтів на Донецько-Луганському, Запорізькому, Південному, Харківському та Сумському напрямках. У співпраці з Центром екстреної медичної допомоги Міністерства охорони здоров’я України та Першим медичним уже здійснено понад пів тисячі прицільних евакуацій. Наразі пацієнт продовжує лікування. Це не винятковий випадок. Це одна з історій щоденної, злагодженої та системної роботи військових медиків, цивільної системи охорони здоров’я та Міністерства охорони здоров’я України заради порятунку життя наших захисників. Дивіться історію воїна в цьому відео: youtu.be/ZCxLxpsB6UA?si…

Катерина, "Чері" – Начальниця групи медичного постачання "3 березня 2022 року — початок служби в 71 мобільному госпіталі. Призвалася за професією «медична сестра», спочатку була в госпітальному відділенні, потім перевелася на анестезистку. Їздила на ротацію в Харківську область. Далі у 2023 році перевелася в НВМКЦ ГВКГ у відділення реанімації та анестезіології, де також працювала з пораненими в реанімації та операційних. У 2025 році зрозуміла, що потрібно рухатися далі і рости, оскільки організаторська професія була однією з моїх ідей роботи в цивільному житті. До мобілізації я працювала асистентом репродуктолога. Також займалася грудним вигодовуванням, завжди робота була повʼязана з вагітними, жінками та дітками. Були плани та мрії в карʼєрному рості, але почалася війна."

Максим, "Шило" – Командир взводу охорони "У 2020–2021 роках проходив строкову службу в НЦ «Десна». У квітні 2022 року мобілізувався до лав НГУ. У 2023 році виконував завдання на гнізді ППО проти «Шахедів». У 2024 році виконував завдання на сході України в складі піхоти, де отримав бойове поранення. У квітні 2025 року повернувся в стрій до Першого медичного батальйону, де по цей день виконує свої задачі відповідно до посади."

ХТО СТОЇТЬ ЗА ПЕРШИМ МЕДИЧНИМ Наш підрозділ не будується навколо однієї людини чи якогось імені. Він формується командою людей, яка працює над створенням системної військово-медичної інституції в Збройних силах України. Командою, де кожен розуміє свою роль, знає задачу і виконує її якісно, з повною віддачею. Наша мета — військова медицина, в основі якої лежить пораненоцентричність та боротьба за кожного пораненого захисника. Це — та українська армія, яку ми хочемо бачити. І те, що ми намагаємося втілити своїм прикладом щодня. За цим стоять організатори, які курують напрямки, приймають рішення, налагоджують процеси і розвивають підрозділ. Хто ці люди? Про них — у цьому треді!