Iaroslav Chornogor

Потенційне зближення Трампа і Лукашенка не означає виходу Білорусі з-під контролю Кремля - експерт ukrinform.ua/rubric-world/4…

🇮🇷❓ Що може втратити путін з поразкою іранського режиму? @Iar_Ch в ефірі Українського радіо розповідає про інтереси і роль росії в Ірані та як війна на Близькому Сході може вплинути на можливості рф продовжувати агресію проти України. Слухайте запис розмови за посиланням ukr.radio/schedule/play-…

🇺🇸🇮🇷 Відносини РБ-США в контексті війни в Ірані: які додаткові виклики постають перед режимом Лукашенка #BYreview 🔎 5.03 Лукашенко помилував 18 людей, 15 з яких - політв'язні. Продовження процесу звільнення осіб, ув'язнених за політичними мотивами, є необхідним для збереження діалогу з адміністрацією Трампа, проте останні події можуть вказувати на те, що Мінськ зіштовхнеться з додатковими викликами у контексті привернення уваги з боку Вашингтона. Тож у даному матеріалі @PavloRad і @Iar_Ch проаналізували, як війна в Ірані може вплинути на динаміку білорусько-американських відносин. 1️⃣ Останній публічний раунд перемовин між Лукашенком та американською делегацією відбувся ще в грудні 2025. Тоді, практично напередодні Різдва, на волю вийшла велика група політв'язнів, серед яких і знакові фігури, такі як Віктор Бабарико, Марія Колесникова, Павло Северинець та Алєсь Біляцький. Хоча з того часу минуло вже практично три місяці, публічно видимих ознак подальшого прогресу поки не було. Рішення Лукашенка про помилування невеликих груп політв'язнів вказує на те, що Мінськ зацікавлений у подальшому діалозі зі своїми американськими візаві. Такі сигнали також не залишаються непоміченими і у Вашингтоні, адже спецпредставник президента США з питань Білорусі Джон Коул публічно подякував Лукашенку за звільнення осіб, які були засуджені за політичними мотивами. 2️⃣ Водночас початок війни в Ірані, а також поступове зміщення фокусу уваги Трампа на внутрішньополітичні процеси в контексті підготовки до цьогорічний виборів у Конгрес можуть зробити врегулювання російсько-української війни, а відтак і вирішення білоруського питання менш пріоритетним для господаря Білого дому. Більше того, затягування конфлікту в Ірані або ж перетворення його на регіональний є небажаним сценарієм для Мінська не лише з точку зору зміщення пріоритетів американського президента, але й взаємодії з іншими гравцями: ▪️Перша проблема полягає в тому, що режим Лукашенка підтримує доволі тісні контакти з Тегераном, частково і через те, що діє у фарватері російських впливів. Тому Мінську доводиться шукати тонкий баланс між тим, аби публічно не наговорити зайвого на адресу США та принаймні зберегти досягнутий рівень взаємодії з Вашингтоном, не дратуючи зайвий раз Москву. ▪️Друга проблема пов'язана з можливістю перетворення війни в Ірані на регіональну. Можливим є залучення до бойовий дій Азербайджану. Це означатиме, що в якийсь момент Лукашенко може бути змушений вибирати між одним з найбільших партнерів у сфері ВПК з одного боку, а також демонстрацією лояльності до Москви, яка останнім часом перебуває в поганих відносинах з Баку, з іншого. До того ж, використання азербайджанською армією білоруського озброєння проти Ірану виглядатиме не найкращим чином перед іранськими та російськими партнерами. 3️⃣ Перетворення іранського конфлікту в регіональний може потягнути за собою формування заплутаних та неоднозначних партнерств і союзів, потенційно навіть більш заплутаних ніж під час війни в Сирії. У таких умовах білоруському диктатору може бути дуже проблематично всидіти на всіх стільцях одночасно, не викликавши незадоволення якоїсь зі сторін. Попри це, потенційно саме ризики поглиблення зовнішньополітичних проблем можуть схилити режим Лукашенка до пом'якшення своїх позицій під час торгу з Вашингтоном з метою збереження і розвитку минулорічний успіхів. Зрозуміло, що білоруський диктатор боїться "продешевити" зі своїми поступками, через що перемовини подекуди просуваються дуже непросто, про що, зокрема, згадував Джон Коул в грудні 2025. Однак надмірна жадібність Лукашенка і прагнення отримати "все" взамін на майже "нічого" можуть стати причиною втрати однієї з найбільших можливостей останніх років.

🎙️ Слухання Світлани Тихановської: що продемонструвала дискусія та її вплив на внутрішню комунікацію білоруських демсил #BYreview 🔎 7 лютого у Варшаві відбулися слухання керівниці Об’єднаного перехідного кабінету Білорусі Світлани Тихановської в Координаційній раді. Захід передбачав вступну промову та відповіді на понад 60 запитань від делегатів різних фракцій. У даному матеріалі експертки Програми російських і білоруських студій Iaroslav Chornogor і Pavlo Rad проаналізували слухання Світлани Тихановської та оцінили його значення для внутрішньої комунікації і діяльності білоруських демократичних сил. 📋 Обговорення охопило широкий спектр тем — від міжнародної співпраці та санкційної політики до підтримки колишніх політв’язнів, культури й освіти. Такий формат взаємодії між лідеркою демократичних сил і Координаційною радою відбувся вперше, що стало позитивним сигналом для середовища демсил і водночас вдалим іміджевим кроком для самої Тихановської. У той же час дискусія висвітила низку важливих питань. Найбільш актуальні з них, зокрема в контексті інтересів України, умовно можна поділити на три блоки: формат функціонування демократичних інституцій, зовнішня політика та питання можливої зміни влади в Білорусі. 1️⃣ Рамка функціонування демократичних інституцій. Делегати неодноразово порушували питання терміну повноважень Світлани Тихановської, рівня підзвітності Об’єднаного перехідного кабінету Координаційній раді та необхідності розширення реальних повноважень КР. Ці дискусії не є новими й активізувалися ще після виборів до оновленої Координаційної ради у 2024 році. Ключовою проблемою залишається відсутність єдиної нормативної основи — своєрідної «конституції» демократичних сил, яка б чітко визначала розподіл повноважень між КР і ОПК. Наслідком цього є постійні суперечки щодо формування Кабінету, обмежені можливості контролю з боку КР та ризики апаратних ігор. У такій ситуації зростає й кількість закидів на адресу Тихановської щодо надмірної концентрації повноважень. 2️⃣ Зовнішньополітична робота. Основна увага була прикута до України, санкційної політики та можливого «розморожування» відносин між Мінськом і Заходом. Тихановська вкотре підтвердила послідовну підтримку України, наголосивши, що ключовим завданням є вихід Києва з війни з сильних позицій. Вона також анонсувала підготовку візиту до України та заявила про намір поглиблювати діалог з Києвом на тлі оновлення українського підходу до білоруського питання. У питанні санкцій лідерка демсил знову озвучила формулу «американські санкції - щоб звільняти людей, європейські - щоб визволити країну», наголошуючи на необхідності мінімізувати їхній вплив на звичайних громадян. Водночас твердження про глибоку координацію санкційної політики Заходу з білоруськими демократичними силами виглядали дещо перебільшеними. На прохання конкретизувати механізми такої координації чіткої відповіді надано не було. Окремі запитання також оголили проблему дедалі більшого відриву демсил, орієнтованих на зовнішню аудиторію, від реальних настроїв усередині Білорусі. 3️⃣ Зміна влади та внутрішня конкуренція. Значну увагу приділили темі можливого національного діалогу з режимом Лукашенка та сценаріям зміни влади. Ідея «круглого столу» виглядає малореалістичною, адже в режиму немає причин сідати за стіл переговорів зі своїми опонентами, яких він намагається нейтралізувати. Навіть ті, хто не є лояльним режиму Лукашенка, очевидно побоюватимуться відкритого діалогу з тими, кого чинний керманич країни вважає ворогами. Окремо порушувалася тема звільнених політв’язнів і їхньої ролі в демократичному русі. Хоча Тихановська заперечувала виникнення нових політичних акторів, які мають відмінну від загального наративу позицію, все ж таки конкуренція всередині демократичного середовища нікуди не зникала. Більше того, з виходом на волю впливових лідерів протестів 2020 року вона може лише загострюватися, серйозним поштовхом до чого можуть стати травневі вибори в Координаційну раду.

📵 Початок блокування Telegram в Росії. До чого готується російська влада? #rureview 🔎 Для тих, хто активно спостерігає за внутрішніми процесами в росії протягом багатьох років є цілком очевидно – майже ніколи важливі та, безпосередньо, прямі рішення кремля не зустрічали значної критики зі сторони провладного політизованого кола росіян. Саме тому було неочікувано спостерігати, як останні кілька днів значна частина російського “політикуму” різко розкритикувала рішення влади почати процес блокування Telegram на території росії. Але чому саме кремль пішов на цей крок саме зараз? Відповідь на це питання від Anton Oksentiuk та @Iar_Ch. 👉 слід зазначити основний момент, на якому й ґрунтується вся внутрішня критика у відношенні “роскомнадзору”, формального виконавчого органу, який цього тижня офіційно розпочав процес “уповільнення” месенджеру – об’єктивних факторів, які б відкрито пояснювали причину подібного кроку, немає. З початком повномасштабного вторгнення сам Telegram не лише повноцінно оформився в якості одного зі стовпів інформаційної політики кремля, але й був важливою частиною керування всередині російської армії. Саме через другий фактор російське “військове” середовище виступило з різкою критикою даного “уповільнення”. Щобільше, ні для кого не є секретом, що сам месенджер потенційно співпрацює з російською владою, про що говорять неодноразові випадки блокувань каналів, які займалися публікацією компромату на тих чи інших російських чиновників. До того ж згадаємо публічні випадки, коли російські спецслужби отримували доступ до повідомлень українців на тимчасово окупованих територіях. 💸 Але навіть попри сам факт ймовірної підконтрольності месенджера, російська влада протягом років витратила величезні кошти на розбудову власної інформаційної мережі із сотнями каналів, які стали альтернативним стовпом як внутрішньої, так і зовнішньої пропаганди. Фактично месенджер став повноцінною та важливою частиною самої російської внутрішньої політики. Вочевидь, що подібні дивіденди цілком перекривали той факт, що “анонімні” або ж публічні російські канали дозволяли собі часткову критику у відношенні російської влади. А тому очевидно, що величезна кількість так званих “гравців” російського політикуму виступила проти рішення кремля. викликає питання – навіщо йти на такий крок? Для розуміння відповіді на це питання слід в першу чергу розглянути актуальний політичний контекст. Лише місяць тому останній російський союзник на Близькому Сході, режим аятол в Ірані, знаходився під загрозою повноцінного краху. І лише надзвичайна жорстокість, спільно з тотальним блокуванням інтернету, дозволила йому придушити внутрішні протести. Найбільш ймовірно, що в результаті спостереження за іранськими подіями кремль дійшов до висновку стосовно потреби пришвидшити процес так званої “суверенізації рунету”. До того ж стратегія просування власного державного месенджера “MAX” з допомогою адміністративного ресурсу досі не дала потрібних результатів. З цього випливає перший важливий фактор – фінансовий. Українська призма вже неодноразово аналізувала те скрутне економічне становище, в якому наразі перебуває російська економіка. для збереження поточних витрат на війну, та без радикальних змін у цінах на нафту, російська влада буде вимушена неодноразово підвищувати податки, не говорячи вже про інші фінансові схеми отримання додаткових коштів до бюджету. Очевидно, що це викликатиме суспільне незадоволення. Саме тому в інтересах кремля є пришвидшити процес нівелювання будь-яких каналів для поширення негативу у відношенні влади. Це питання стає ще гострішим, якщо згадати про потенціал другої хвилі мобілізації. слід пам’ятати, що окрім блокування Telegram чи будь-яких інших ресурсів російська влада вже роками систематично займається процесом створення умовного “перемикача”, який би дозволяв кремлю без значного негативного впливу за потреби від'єднувати російський інтернет від глобальної мережі. Цілком очевидно, що останні рішення кремля йдуть в даному фарватері.

Украінскі аналітык: «Мы маглі б дастукацца да еўрапейцаў, каб тыя болей дапамагалі і Украіне, і беларусам» - Салiдарнасць gazetaby.com/post/ukrainski…

❗️ Зниження рівня охорони Тихановської Литвою: чому це тривожний дзвіночок для білоруських демократичних сил #BYreview 🔎 У жовтні цього року Литва зменшила рівень охорони Світлани Тихановської, що на певний час змусило її Офіс перейти на дистанційний формат роботи. І хоча згодом попередній рівень охорони був тимчасово відновлений, питання стосовно подальшого місця перебування білоруських демократичних сил та їхньої суб’єктності залишається актуальним. Тому @PavloRad і @Chornogor досліджують цю тему. 1️⃣ Рішення Вільнюсу не змінило статусу С. Тихановської, про що заявляли литовські політики, однак стало певним сигналом того, що Литва може розпочати процес перегляду свого підходу до співпраці з демократичними силами та роботи на білоруському напрямку загалом. Причин, які можуть спонукати Литву шукати нові рішення: ▪️Відсутність успіхів теперішнього підходу. Протягом останніх 2-2,5 років Литва не спромоглася створити серйозної політичної проблеми, на яку мусів би терміново реагувати офіційний Мінськ. Більше того, ініціатива перебуває в руках режиму Лукашенка, який поступово підриває імідж демократичних сил та провокує внутрішні розколи. ▪️Внутрішньополітичні проблеми. Білоруський КДБ спільно з російськими спецслужбами розіграв вдалу партію із залякуванням литовського суспільства та політиків. Просування псевдоісторичного наративу про литвинізм спровокувало серйозні внутрішні політичні дебати та посилення міграційних обмежень для білоруських громадян, які прагнуть прибути в Литву. ▪️Початок політичного торгу США з Білоруссю. Судячи з усього, в основі американсько-білоруського діалогу є питання безпеки, а також прагнення Вашингтона зрозуміти, якою буде поведінка Мінська у випадку припинення активної фази російсько-української війни. 2️⃣ в контексті політичного торгу Литва має досить обмежені можливості. Це зумовлено тим, що протягом останніх років Вільнюс активно апелював до цінностей демократії та протистояння авторитарним режимам, ставши основним майданчиком для роботи білоруських та російських опозиціонерів. Більше того, такий підхід дозволив Литві посилити свої позиції на міжнародній арені, а також всередині ЄС, сформувавши образ чи не найбільшого ворога Кремля та режиму Лукашенка. Відтак сумнівно, що литовська влада буде готовою відкрито запропонувати білоруській опозиції покинути країну, адже надто різка зміна позиції зашкодила б міжнародному іміджу, а також спровокувала б несприйняття всередині країні. Водночас створення певних перешкод для звичної роботи білоруських демократичних сил у поєднанні зі словами про відсутність будь-яких змін у ставленні до Світлани Тихановської та її команди може бути механізмом для подання сигналів та оцінки готовності Мінська до будь-якого діалогу без видимих змін свого підходу до білоруських демократичних сил. 3️⃣ Відомо, що тимчасове рішення литовської влади стало причиною зриву поїздки Тихановської до Вірменії. А міжнародні візити та лобіювання – це чи не єдині інструменти, завдяки яким білоруські демократичні сили все ще мають можливість підтримувати свою політичну суб’єктність, що особливо важливо на фоні внутрішньої кризи, яка стала видимою у 2024-2025 рр. Якщо Вільнюс відновить дію попереднього рішення про зниження рівня охорони Світлани Тихановської, це, ймовірно, змусить частину так званого вільнюського крила переїхати до Варшави, а білоруським демократичним силам доведеться шукати інші шляхи подолання обмежень. ➡️ Підсумовуючи, рішення про зниження рівня охорони лідерки білоруської опозиції Світлани Тихановської стало тривожним дзвіночком для всього демократичного середовища. Воно було продиктоване як внутрішньополітичними процесами, які відбуваються в Литві, так і можливим початок процесу переоцінки Вільнюсом свого підходу до білоруського питання, який протягом останніх 2-2,5 років не давав помітного результату. Продовження торгу Лукашенка зі США та досягнення прогресу на переговорному треку може змусити європейські держави більш активно формувати свою переговорну позицію.

#Білорусь хоче побудувати АЕС для постачання електрики на окуповані рф території. Що це означає для України? Гість — @Iar_Ch Запис програми ukr.radio/schedule/play-…

Білорусь хоче побудувати ще одну АЕС для постачання електрики на окуповані території? Аналізуємо це з @Iar_Ch на Українське радіо, обговорюємо скандальну заяву Лукашенка про побудову нової АЕС для забезпечення електрикою окупованих рф територій України. Зокрема, Ярослав Чорногор звертає увагу на суть та реалістичність такого плану Лукашенка, а також поточний стан ядерної енергетики в Білорусі. Слухайте запис розмови за посиланням ukr.radio/schedule/play-…

🤔 Погіршення ставлення литовського суспільства до білорусів: причини та наслідки для білоруської опозиції #BYreview 🔎 22 липня депутат Сейма Литви Витуатас Сініца скерував лист до МЗС із пропозицією забрати акредитацію Представництва білоруської демократії. Причиною чого стали слова Сергія Тихановського про створення так званих автономних острівців білорусів на території інших держав, після чого литовські медіа заповнили несхвальні висловлювання політиків, деякі ж виступили із захистом політв’язня. У медійному просторі Литви періодично з’являються дебати щодо підтримки білоруських демократичних сил, водночас серед литовських громадян зростає невдоволення кількістю білоруських іммігрантів. У цьому матеріалі Yanchyk Khrystyna @PavloRad @Chornogor проаналізували причини погіршення ставлення литовського суспільства до білорусів та його наслідки для опозиції. ▪️ Білоруси становлять другу за чисельністю групу іноземців у Литві (після українців), їхня кількість за останні два роки значно зросла. Попри те, що вони допомагають заповнити нестачу робочої сили на ринку праці, це викликає занепокоєння серед литовців, що, зокрема, відображається на результатах опитування, проведеного Литовським інститутом соціології у 2025 році. Згідно з результатами, 23% опитаних не бажають проживати поруч із громадянами Білорусі, що на 5% більше, ніж два роки тому. Дихотомію у ставленні до білорусів у 2020 (17 тис., які проживали в Литві) та 2025 роках (57 тис.) можна пояснити результатами досліджень ставлення до іммігрантів, які свідчать, що на сприйняття новоприбулих як загрози та формування упереджень значний вплив мають не лише загальна кількість, а й темпи їхнього прибуття. ▪️ За останні два роки відбулося дві основні міграційні хвилі білорусів до Литви: у 2020 та 2022 роках. Перших іммігрантів сприймали як людей, котрі шукали прихистку від політичних переслідувань, відтак ставлення до них було значно кращим. До других ставлення помітно погіршилося, оскільки їх трактують не стільки як політичних біженців, а радше як економічних іммігрантів або потенційно лояльних до режиму Лукашенка. ▪️ У литовському суспільстві також зростає невдоволення до людей, котрі розмовляють російською, оскільки за останні роки вона набула значної поширеності у публічному просторі. Мовний бар’єр також заважає білорусам повноцінно інтегруватися в литовське суспільство, що сприяє ізоляції в межах діаспори. ▪️ Розпалювання ворожнечі між білоруськими іммігрантами та литовським суспільством часто підживлюється діяльністю завербованих громадян Білорусі. Наслідками є фізичні напади на білоруську громаду у Вільнюсі, створення фейкових сторінок із поширенням дописів із так званим «литвинізмом». Спецслужби дійсно знайшли ахіллесову п’яту для дискредитації опозиції, яку після 2023 року все частіше звинувачують у культивуванні цієї концепції. Виразним є підхоплення таких меседжів серед консервативних литовських політиків, котрі використовують цю повістку у політичних цілях для мобілізації електорату. Так, покотилась хвиля критики, спричинена використанням зображення Погоні на проєкті паспорта Нової Білорусі, розробленому Об’єднаним перехідним кабінетом Білорусі. На думку низки литовських політиків та представників громадськості, цей символ є ідентичним гербу Литви – Витісу, що викликало занепокоєння щодо символічного запозичення. ➡️ Отже, у зв’язку з наростаючою загрозою ескалації з боку рф та Білорусі у Балтійському регіоні, а також збільшенням кількості гібридних атак, здійснюваних російськими та білоруськими спецслужбами, Литва – посилює правила перетину кордону для громадян Білорусі та обмежує їхнє право на отримання ВНЖ та ПМЖ, а все більше білорусів визнаються загрозою національній безпеці. Це безпосередньо впливає на негативні настрої у суспільстві, а підсилюють його – російські та білоруські спецоперації та політичні перегони в самій Литві. Однак, підтримка демократичних сил литовським урядом залишається стійкою, і поки що немає підстав для її зменшення.

🔹 Москва готова до нової мобілізації, аналіз чергових перемовин у Стамбулі та ситуація з відмовою ЄС від російського газу 🔎 В рамках Програми російських і білоруських студій інтерн Михайло Сінаюк, експерти Anton Oksentiuk та @Iar_Ch представляють новий щотижневий #аналізагресора 1️⃣ Росія технічно готова до нової хвилі мобілізації. ФСБ отримало доступ до електронного реєстру призовників #аналізагресора В російському медіа просторі почала розповсюджуватись інформація про те, що фсб вже отримала доступ до електронного реєстру призовників та почала активно використовувати його на кордоні. Слід нагадати, що мова йде про відповідну систему, розробкою якої займалися весь 2024 рік. Вона дозволяє перевести в онлайн-формат призовну систему, при цьому не потребуватиме необхідності фізично давати повістки росіянам. Але головною суттю цього реєстру повинна була стати заборона для призовників виїжджати за кордон у момент отримання повістки. Для цього розроблялася система зв’язку між міноборони рф і фсб. Адже остання відповідає за кордон за виїзд росіян з країни та раніше не мала технічної можливості перевіряти людей на наявність повісток. Тепер же ця ситуація змінилася і ми можемо констатувати, що система електронного реєстру повісток повноцінно запрацювала. Безумовно, уся ця робота, яка велася російськими чиновниками протягом останніх двох років була спрямована на технічну підготовку до можливості без проблем провести потенційну другу хвилю мобілізації. І якщо брати до уваги новину про активний початок роботи й самого електронного реєстру у різних регіонах росії, а також інформації про запровадження цілорічного призову, ми приходимо до єдиного висновку – тепер кремль технічно готовий в будь-який момент оголосити мобілізацію.

🇦🇲🇦🇿 Наближення Вірменії та Азербайджану до підписання мирної угоди і конфлікт між москвою та Баку - комента @Iar_Ch для Українське радіо @radio_ukr 🔎 Ярослав Чорногор розповів про перебіг мирного процесу між Вірменією та Азербайджаном, а також деталі російсько-азербайджанської конфронтації. ✅ Деталі мирного процесу між Баку та Єреваном; ✅ З якими державами розвивають партнерство Вірменія та Азербайджан? ✅ Чи справді росія починає втрачати вплив на Південному Кавказі? ukr.radio/news.html?news…

🔹 Зустріч Рубіо та Лаврова. Подальші перспективи мирного врегулювання #rureview 🔎 10 липня на полях саміту АСЕАН у Малайзії відбулася зустріч високого рівня за участі держсекретаря США Рубіо та російського міністра закордонних справ Лаврова. Їхня розмова проходила на тлі поступового зростання публічного незадоволення Д. Трампом особисто путіним, його небажанням йти на будь-які поступки у врегулюванні війни, а також загального згортання процесу покращення відносин між США та росією. І хоча у публічному просторі фактично відсутня будь-яка практична інформація стосовно результатів зустрічі Рубіо та Лаврова, поточна ситуація дозволяє оцінити перспективи мирного врегулювання у найближчий період. Майже півроку російські високопосадовці під час своїх контактів з американськими візаві намагалися досягти єдиної мети – використовуючи пропозиції щодо двосторонньої економічної співпраці та можливості спільного вирішення міжнародних проблем, зробити тему врегулювання російсько-української війни неактуальною для Трампа. Після ж появи перших реальних ознак того, що дана стратегія не працює, москва перейшла до інших кроків, а саме – спроб максимального затягування мирних переговорів з метою отримати від США низку преференцій, насамперед – зняття санкцій. Саме тому в результаті домовленості про “енергетичне припинення вогню”, про яке говорили у березні, росіяни в першу чергу просили зняти санкції з їхнього сільськогосподарського сектору. Те саме стосується й, схоже, дійсно важливої для москви теми – зняття санкцій з авіаційного сектору. США не демонструють бажання йти на поступки кремлю без конкретних кроків щодо врегулювання війни. І саме в цих умовах відбулася зустріч Рубіо та Лаврова. ❌ слід зазначити, що поточна публічна риторика російської влади не демонструє готовності кремля до поступок щодо власних ультимативних умов завершення війни. До них додалися й особисті погрози путіна щодо можливого захоплення міста Суми та заяви про те, що вся Україна належить росії. навіть перед польотом Лаврова до Малайзії російський міністр знову повторив славнозвісний наратив москви про неможливість завершення війни без “усунення першопричин конфлікту”, тобто передачі Україною росії всіх територій 4 українських областей, а також обмеження її суверенітету А тому заяви держсекретаря Рубіо щодо нового “підходу” та “концепції” з боку росії, найімовірніше, теж не містять ознак того, що москва раптово вирішила кардинально змінити свою позицію. путін досі вважає, що його армія перемагає, а також що, нібито, він має можливість дотиснути Україну. ➡️ Відтак, беручи до уваги поточну російську стратегію у сфері як мирних переговорів, так і двосторонніх контактів із США, найімовірніше, що й цього разу нові “підходи” та “концепції” означатимуть чергову спробу затягування переговорів, наприклад, через організацію тристоронньої зустрічі України, США та рф. Таким чином кремль знову зможе представити свій “меморандум”, у якому викладено всі поточні російські ультимативні позиції, як ту саму “дорожню карту”. Слід зважати й на заяву Трампа про його намір виступити з важливою промовою на тему росії. Він згадав про це вже після зустрічі Рубіо та Лаврова, тож цілком ймовірно, що вона базуватиметься саме на цих “нових підходах” росії. До того ж безглузда заява російського міністра про передачу США списку цитат Зеленського та інших представників української влади про “необхідність знищення росіян” сама по собі демонструє, що москва продовжить намагатися будь-яким чином налаштовувати Білий дім проти Києва. До того ж зустріч Рубіо з Лавровим демонструє, що США, найімовірніше, “повертаються” до прямої участі в мирних переговорах щодо завершення війни. У цій ситуації перед українською владою знову постає можливість скористатися нагодою, – публічно заявити про готовність вести перемовини на основі так званих 22 пунктів Стіва Віткоффа, плану, який росія непублічно відкинула.

Вірменія та Азербайджан мають підписати угоду протягом 2025-26 років ― Чорногор ukr.radio/news.html?news…

❓ Чому виник конфлікт між Азербайджаном та росією? @Iar_Ch в авторському матеріалі для @unian розповідає про причини виникнення напруги між Баку та москвою та можливі наслідки. ✅ З чого почалися та як розвиваються суперечності між рф та Азербайджаном? ✅ Фактор азербайджано-вірменського конфлікту у поточній конфронтації з москвою; ✅ Як може розвиватися ситуація надалі? Читайте за посиланням unian.ua/world/rosiya-a…

🥔 Картопляна криза: як «прогресивна економічна модель» Білорусі спричинила дефіцит сільськогосподарської продукції #BYreview 🔎 Від початку весни Білорусь стикається з незвичною проблемою – дефіцитом картоплі. Спроби стабілізувати ситуацію не дають результату, а Лукашенко звинувачує у проблемах політичну змову. Тож у даному матеріалі @PavloRad та @Iar_Ch проаналізували, яким чином білоруси залишилися без картоплі, та про які проблеми в економіці свідчить дефіцит. 1️⃣ Картопляна криза сягає своїм корінням ще в буремні 2020 і 2022 роки, коли внаслідок фальсифікації виборів та співучасті в російському повномасштабному вторгненні проти Білорусі було запроваджено декілька санкційних пакетів. Економічні обмеження значно звузили простір для маневру, тому білоруським чиновникам довелося шукати нові способи підтримання економіки на плаву: звертатися до дещо забутого радянського досвіду і часткової відмови від ринкових механізмів. 2️⃣ Стрімкий ріст оборонних замовлень на потреби РФ став рятівною паличкою для білоруської економічної машини, однак пришвидшення інфляції поставило під загрозу стійкість нової моделі. Лукашенківські функціонери вирішили боротися з цим викликом найбільш простим способом – директивним обмеженням росту цін. Вже з жовтня 2022 року держава почала регулювати ціни на сотні товарів, що з одного боку сприяло їхньому зниженню (чим у свій час хвалився Лукашенко), а з іншого – створило проблеми для білоруських підприємств, багато з яких стали менш рентабельними, а деякі навіть збанкрутували. 3️⃣ Хоча на перший погляд така формула була досить ефективною протягом останніх двох років, вона рано чи пізно мала дати збій, особливо в умовах майже необмеженого доступу до російського ринку. Справа в тому, що встановлена державою максимальна роздрібна ціна на картоплю становила 0,3 дол. США за кілограм до квітня 2025 року та 0,5 дол. США після, що зробило її продаж економічно невигідним (хоча на прилавках залишалися миті овочі, що зумовлено відсутністю регулювання цін на них). Водночас це контрастувало з експортною динамікою, адже за результатами 2024 року Білорусь стала найбільшим постачальником картоплі в РФ. Білоруські аграрії надавали перевагу російському ринку, бо через неврожай та збільшений попит картопля в сусідній країні подорожчала у 2,8 рази, а ціна на кілограм перевищила 1 дол. США (іронічно, що поставки з Білорусі не запобігли дефіциту і в самій Росії). 4️⃣ Схоже, що білоруські функціонери прорахувалися з об’ємами експорту та залишками для внутрішнього ринку. Як результат, у стабілізаційних фондах залишилося замало картоплі, аби плавно пройти весняний період, а білоруські чиновники почали звинувачувати одне одного в проблемі. Зокрема, очільник Комітету державного контролю Василь Герасимов перекинув вину на державні органи, які не розпізнали проблему на ранніх етапах. 5️⃣ Щоб якось владнати проблему, 11 червня Лукашенко підписав указ №232 «Про особливості поставки плодоовочевої продукції для республіканських державних потреб», яким передбачений механізм надання торговим мережам кредитів на пільгових умовах для внесення авансу за 30% плодоовочевої продукції. Кредити можна буде взяти в білоруських рублях під 3% річних. Крім того, встановлюється обов’язок постачальників забезпечити поставку продукції для торговельних мереж, а ті у свою чергу мають забезпечити наявність овочів в міжсезонний період. За невиконання цих обов’язків передбачено притягнення до адміністративної відповідальності. ➡️ Підсумовуючи, «прогресивна» модель економічного управління, до якої вдаються білоруські функціонери після 2022 року не могла не призвести до дефіциту товарів на певному етапі свого існування. Як результат, виникли проблеми з доступом до деяких видів овочів, передусім картоплі. Ймовірно, протягом наступних місяців ситуацію вдасться стабілізувати, проте виникнення дефіцитів на інші типи продовольчих товарів є цілком можливим у майбутньому.

🔹 Візит Бєлоусова до Мінська, плани щодо стратегічних навчань «Запад-2025» і виставка MILEX-2025 #BYreview 1/2 🔎 16 травня 2025 року Міністр оборони Росії Андрій Бєлоусов відвідав Мінськ, де провів переговори зі своїм білоруським колегою Віктором Хреніним та зустрівся з Олександром Лукашенком. Основними темами стали зміцнення регіонального військового угруповання, поглиблення співпраці в рамках Союзної держави та підготовка до стратегічних навчань «Захід-2025». Даний візит став частиною ширших процесів, які розгортаються навколо Білорусі. Тож у даному матеріалі Pavlo Rad, Iaroslav Chornogor та інтернка Марина Грищенко, чого очікувати від майбутніх навчань, наскільки тісною залишатиметься російсько-білоруська співпраця, та яких заходів вживає режим для свого виживання. 1️⃣ Підтвердження єдності стратегічних позицій. Під час свого візиту Андрій Бєлоусов наголосив, що сторони «мають повне єднання у поглядах на загрози для Союзної держави та готові оперативно ухвалювати спільні рішення для їх нейтралізації». Симптоматично, що у квітні зі схожими заявами, приправленими погрозами на адресу Заходу, в Білорусі перебував очільник СВР РФ Сергій Наришкін. Обидва міністри анонсували спільні стратегічні навчання «Захід-2025», наголосивши на тому, що маневри матимуть виключно оборонний характер, а Мінськ та Москва відпрацьовуватимуть сценарії відбиття агресії проти «Союзної держави» з перевіркою бойових можливостей так званого регіонального угруповання військ. Крім того, білоруський міністр оборони підтвердив узгодження нових кроків зі зміцнення оборонного потенціалу та назвав військово-технічне співробітництво наріжним каменем взаємодії. 2️⃣ Подальші спроби РФ розширити свій вплив на безпековий сектор Білорусі. Тональність заяв російських посадовців та низка паралельних процесів, як-от призначення держсекретарем «Союзної держави» «великого інтегратора» Сергія Глазьєва, який був причетний до анексії Криму та організації антидержавних заворушень у східній та південній частинах України, є індикаторами того, що Москва надалі використовуватиме «Союзну державу» та інтеграційні процеси як головний інструмент задоволення власних зовнішньополітичних амбіцій. Локомотивом цього процесу залишатиметься саме сфера безпеки та оборони, тим паче, що сторони здійснюють подальше планування спільних проєктів у сфері ВПК. Зокрема, на оборонній виставці MILEX-2025, яка зараз проходить у Мінську, очільник Держкомвійськпрому Дмитро Пантус провів низку зустрічей з представниками «Уралвагонзаводу» та «Рособоронекспорту», які, ймовірно, далеко не останні. 3️⃣ Військово-промисловий комплекс утримуватиме економіку на плаву. Робота ВПК на потреби РФ стала рекламою продукції білоруської оборонки, попит на яку потенційно може лише зростати. Тим паче, що з початку цього року Мінськ взяв курс на розширення географії експорту військової продукції. Зокрема, білоруські чиновники з цього питання контактували з М'янмою та Лівією. Протягом останнього тижня було досягнуто домовленостей про оборонну співпрацю із Зімбабве та В'єтнамом (до речі, їхні представники також зустрічалися з білоруськими колегами на полях MILEX-2025). Схоже, що також масштабуватиметься кооперація з з ОАЕ та Азербайджану. Бум білоруського ВПК по суті є частиною паралельних процесів. З одного боку, РФ буде більше тиснути на Білорусь у контексті подальшої ерозії її суверенітету, з іншого - аби тримати економіку на плаву (бо однією з найбільш конкурентоспроможних галузей залишається саме ВПК, поки в інших, навіть традиційних, секторах економіки РБ стикається з серйозними проблемами, через що просідає експорт) Мінськ буде нарощувати виробництво військової продукції як для Росії, так і для потреб інших країн.

Українська версія вже доступна на нашому сайті

Якщо вам 20-26 років, ви цікавитесь міжнародними відносинами і вільно володієте англійською - реєструйтесь. Анкета на нашій сторінці в ФБ