Denys Shtilierman@DenShtilierman
Девід Ігнатіус написав чергову абсолютно недолугу та проросійську статтю «Це найстрашніше питання щодо Путіна — і Трампа». У перших двох реченнях розкривається основна проблема, яка червоною ниткою пронизує увесь матеріал:
«Російський президент опинився у безвихідній ситуації. Це робить його ще небезпечнішим.»
Невже Путін напав на Україну через те, що був притиснутий до стінки? Чи все-таки він відчув слабкість НАТО, слабкість США через ганебне бігство з Афганістану — і використав можливість? Чи, може, відсутність грошей, сотні тисяч вбитих солдатів, зруйнована нафтогазова інфраструктура та понівечений ВПК роблять Путіна сильнішим? Ні.
Але далі в тексті Ігнатіус насправді пише правильні речі — Путін справді програє, армія стоїть, іранський союзник розбитий, Орбан програв вибори — але потім робить абсурдний висновок: саме тому Путін «більш небезпечний» і «готується до нової війни проти Європи». Тобто коли Путін виграє — він небезпечний. Коли програє — теж небезпечний. Що б не сталося — висновок один: не треба тиснути, треба боятись. Прямо за Геббельсом: «якщо ви скажете досить велику брехню і будете її повторювати, то люди зрештою в неї повірять».
Росія проштовхує цю брехню десятиліттями. Фразами «він загнаний у кут, не провокуйте» виправдовувались поступки Путіну у 2008 році після Грузії, у 2014 — після Криму. І що з цього вийшло? Кому принесла вигоду така логіка? Якби у 2008 році Путіну дали відсіч — сьогоднішньої війни і загрози для Європи не існувало б.
При цьому Ігнатіус сам визнає, що Путін не здатний допомогти навіть Ірану, а економіка РФ майже зруйнована:
«Російська економіка, попри тимчасовий несподіваний прибуток від стрибка цін на нафту, перебуває в жахливому стані. Європейські країни стають сильнішими та злішими, сили НАТО розгорнуті від Білого моря в Арктиці до Чорного моря на півдні. А війна в Україні триває, і шанси на вирішальну перемогу, якої прагне Путін, невеликі.»
Але після цього Ігнатіус доходить повного абсурду. Замість висновку «значить треба добивати» — він цитує Румера:
«Якщо Путін справді має намір нав'язати своє бачення європейської безпеки на континенті, він може вирішити, що час не на його боці, оскільки Європа поспішає переозброїтися, і розпочати атаку проти балтійського сусіда, щоб продемонструвати, що стаття 5 НАТО по суті є мертвою буквою».
І замість того щоб дійти до очевидного висновку — якщо одна Україна справляється з тим, щоб перемагати Росію, то об'єднана Європа знищить Путіна за лічені тижні — Ігнатіус витягує Трампа і починає хвилюватись про гарантії безпеки:
«Що б зробив Трамп, якби Путін завдав удару по європейській країні? Для мене це найстрашніше питання. Трамп витрачає стільки часу на погану репліку щодо НАТО, що європейці вже сумніваються в достовірності американських гарантій безпеки.»
Вся відповідальність перекладається на Трампа — мовляв, він руйнує НАТО і цим відкриває вікно можливостей для Путіна.
Так, Трамп руйнує НАТО. Але це не аргумент на користь того, щоб боятися тиснути на Путіна. Це аргумент на користь того, щоб Європа нарешті зрозуміла: єдина реальна гарантія безпеки — це перемога України. Не переговори. Не «стратегічна стабільність». Не «баланс між Росією та Європою», про який пише американська Стратегія національної безпеки.
Перемога. Повна. Незворотна.
Поки такі як Ігнатіус пишуть про «загнаного у кут Путіна» як про привід для обережності — ЗСУ ставлять на коліна другу армію світу. У цікаві часи живемо.
