ВітамінКа🇺🇦

У суботу, 20 червня, на Волині поховають жителя села Тростянець, захисника України, капітана Ольховича Олександра Станіславовича, 1969 року народження. Про це повідомляє Ківерцівська міська рада. Олександр Станіславович був призваний на військову службу у 2022 році Луцьким РТЦК та СП Волинської області. Мужньо виконував бойові завдання та захищав територіальну цілісність держави у Херсонській, Миколаївській та Донецькій (місто Бахмут) областях. У 2022 році був демобілізований за станом здоров'я. 19 червня 2026 року серце захисника зупинилося у Волинській обласній клінічній лікарні. У зв'язку з похованням захисника України, розпорядженням міського голови, 20 червня 2026 року в Ківерцівській громаді оголошено Днем жалоби. На знак скорботи просимо приспустити Державні Прапори України з чорною стрічкою на будівлях органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, а також утриматися від розважальної музики та масових заходів.

Понад 2 роки вважався зниклим: у Хмельницькому попрощалися з 30-річним Віктором Ковалем Він служив у складі 425-го окремого штурмового полку «Скеля». У липні 2024 року зв'язок із військовим обірвався під час виконання бойового завдання. Відтоді родина жила надією, що він живий. Вічний спочинок захисник знайшов на кладовищі у мікрорайоні Гречани.

Загинув, боронячи Шосткинський район: на щиті додому повернеться воїн зі Свеси Василь Хлібород, повідомляє селищна рада. Василь Хлібород народився 7 квітня 1984 року у Свесі. Навчався у Свеській спеціалізованій школі №1, а згодом здобув професію у ДПТНЗ «Свеський професійний аграрний ліцей». У мирному житті працював у Свеському лісгоспі. Його згадують як працьовиту, відповідальну та щиру людину, яку поважали колеги, друзі й знайомі. З початком повномасштабного вторгнення Василь став до лав Державної прикордонної служби України. Охороняв державний кордон у межах Есманьської громади, а останнім часом виконував бойові завдання в районі Бачівська. У цивільному житті захоплювався колекціонуванням монет, любив футбол, цінував спілкування з рідними та друзями. Та найбільшою цінністю для нього завжди була родина. Саме заради її майбутнього та майбутнього своїх дітей він став на захист рідної землі. Василь Хлібород загинув 16 червня 2026 року в Бачівську Шосткинського району. У нього залишилися дружина, двоє дітей, мама, брат, сестра та племінниця. Герою назавжди залишилося 42 роки.

На вічний спочинок до рідної Зарічненської громади, у селище Зарічне, повертається військовослужбовець — старший солдат Михайло Володимирович Гнедко, який народився 31 травня 1987 року. Михайло Гнедко проходив службу водієм-електриком 3-го відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів 1-го взводу роти безпілотних авіаційних комплексів 1-го механізованого батальйону військової частини А4699. Він виконував бойові завдання на Сумському напрямку, де гідно захищав нашу державу. Від моменту призову до лав Сил оборони України у травні 2024 року він залишався вірним військовій присязі до останнього подиху. Життя захисника обірвалося 16 червня 2026 року у відділенні реанімації та інтенсивної терапії для терапевтичних хворих (відділення кардіології) НВМКЦ «ГВКГ» під час проходження військової служби. Висловлюємо щирі співчуття рідним, побратимам та друзям полеглого Захисника. Царство Небесне та вічна пам'ять відважному воїну. Слава Герою України!

Громада отримала трагічну звістку: у боротьбі за свободу та незалежність України загинув солдат Олександр Олександрович Гаврилюк. Олександр народився 1 жовтня 1996 року в селищі Угроїди Краснопільського району Сумської області. 26 липня 2023 року був призваний на військову службу за контрактом. Служив оператором взводу протитанкових ракетних комплексів. Захищав Україну на Житомирщині, Запоріжжі та Донеччині. З 6 березня 2025 року воїн вважався зниклим безвісти. Лише у червні 2026 року офіційно підтверджено його загибель. Життя Захисника обірвалося 6 березня 2025 року поблизу села Новеньке Сумського району. За час служби Олександр зарекомендував себе як відповідальний, вмотивований і доброзичливий військовослужбовець. Він користувався повагою серед побратимів, підтримував високий моральний дух у підрозділі та завжди був готовий прийти на допомогу. Олександр не проживав у нашій громаді постійно, однак близько двох років тому його родина була змушена переселитися до Спартака через неможливість залишатися на прикордонній території. Ми втратили мужнього воїна, який до останнього подиху залишався вірним військовій присязі та українському народові.

Тульчинська районна державна адміністрація Молодий, але досвідчений воїн залишив цей світ у розквіті сил та енергії. У нього попереду життя… Проте, російський агресор обірвав його лінію долі. В село Кісниця Городківської громади прийшла страшна новина. Загинув Мурадов Євгеній Фуркатович, 26 травня 1998 року народження. Призваний за мобілізацією у березні 2023 року Тульчинським ТРЦК та СП, молодший сержант Мурадов Євгеній Фуркатович служив командиром 4 взводу ударних безпілотних авіаційних комплексів 2 роти ударних безпілотних авіаційних комплексів батальйону безпілотних систем. 11 червня 2026 року внаслідок артилерійського удару по позиції в районі населеного пункту Стецьківка Харківської області життя нашого хороброго Воїна згасло. Смерть молодого воїна — це непоправна втрата для всієї України та нашого народу. Це тяжке нагадування про ціну, яку ми платимо за мир. Євгеній обрав служіння країні й залишався відданим своєму обов'язку до останнього. Висловлюємо найглибші та найщиріші співчуття рідним, близьким, друзям та побратимам полеглого Героя. Розділяємо біль вашої втрати та сумуємо разом із вами в годину скорботи. Вічна шана Герою!

М. Глухів Вважався зниклим безвісти понад рік: на війні загинув оборонець з Есманьської громади Сергій Мацак, повідомили на сторінці селищної ради. Життя оборонця обірвалося поблизу населеного пункту Олешня Суджанського району Курської області російської федерації під час штурмових дій противника. Понад рік — з 13 квітня 2025 року — рідні та близькі жили надією та чекали будь-якої звістки про нього. Сергій був жителем Есманської громади. Під час повномасштабної війни служив у 95-й окремій десантно-штурмовій бригаді, мав звання молодшого сержанта. "За час військової служби він зарекомендував себе як відповідальний, дисциплінований і мужній військовослужбовець. Сумлінно виконував свій обов’язок, користувався повагою серед побратимів і командирів, підтримував бойовий дух підрозділу, завжди був готовий прийти на допомогу та розділити труднощі з товаришами"

Терешківська територіальна громада На щиті до рідного дому повертається наш Захисник – Іван Володимирович Дмітрієв, мешканець села Ваці. Нещодавно підтвердилася страшна звістка про загибель Героя, який із 14 вересня 2024 року вважався зниклим безвісти. Іван Дмітрієв проходив службу на посаді командира відділення кулеметного взводу 2 стрілецького батальйону 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців Збройних Сил України. Мав військове звання головний сержант. Герой загинув поблизу міста Вугледар Донецької області, до кінця виконавши свій військовий обов'язок перед Україною.

Знову Гоголівська громада у скорботі, знову ми оплакуємо воїна ЗСУ, Захисника, вірного сина України - оператора відділення боротьби з БПЛА в/ч А4723, солдата Євгенія Олександровича Годненка ( 19.06.1983 р.н.) - вихідця з Устивиці, який 16 червня 2026 року загинув смертю Героя на Костянтинівському напрямку. Євгеній до останнього свого подиху залишався вірним військовій присязі, мужньо захищав рідну землю від ворожої навали. Тяжка і непоправна втрата для родини Героя, друзів, однокласників, побратимів, односельців, всієї Гоголівської громади. Навіки в строю. Навіки в нашій пам'яті. Честь, шана і вічна світла пам'ять Захиснику України Євгенію Годненку!

🕯Унаслідок російської агресії загинули військовослужбовець Віталій Овсяніков з Одещини та лікар екстреної медичної допомоги Сергій Кучеренко.

Піщанська сільська рада З глибоким сумом повідомляємо, що, захищаючи суверенітет, територіальну цілісність та незалежність України, відданий Військовій присязі на вірність Українському народу, загинув наш земляк, мужній воїн і захисник ПЕШКО Ярослав Володимирович (24.04.1976 р. н. — 03.03.2025 р.). Ярослав Володимирович служив стрільцем десантно-штурмового відділення десантно-штурмового взводу десантно-штурмової роти в/ч А1910. Він мужньо виконував свій військовий обов'язок. Життя захисника обірвалося 3 березня 2025 року під час виконання обов'язків військової служби у населеному пункті Лебедівка Суджанського району Курської області. Загибель воїна пов'язана із захистом Батьківщини. Після тривалих і складних процедур ідентифікації тіло Героя нарешті повертається додому на вічний спочинок.

Навічно з Небесною вартою … З 13-19 червня 2026 року стали відомі 23 імені полеглих героїв Вінниччини: 📷Борисюк Василь Миколайович, 1974 р.н., житель Тульчинської громади. Підтвердився факт загибелі солдата. Служив номером обслуги кулеметного відділення взводу механізованого батальйону. 31 грудня 2025 року біля н.п. Озарянівка Бахмутського району Донецької області наш Герой-захисник прийняв свій останній бій. Джерело: Тульчинська РВА 📷Вальчук Роман Андрійович, 54 роки, підполковник Повітряних Сил ЗСУ. Захищав Україну під час АТО/ООС, а після початку повномасштабного вторгнення, перебуваючи на пенсії, повернувся до війська. Брав участь у миротворчій місії ООН у Югославії. Після повернення до служби працював у штабі Повітряних Сил, мав численні державні та військові нагороди. 12 червня 2026 року серце воїна зупинилося. Джерело: Вінницька міська рада 📷Верещагін Олександр Євгенійович, 1971 р.н. , уродженець Донеччини, з родини шахтарів. Відомо, що чоловік добровільно став на захист країни на початку березня 2022-го, служив на посаді стрільця. А його родина як ВПО проживала в селі Слобідка на Вінниччині. Тіло повернули під час обміну в 2025 році. Експертиза довела: 13 липня 2024 під час бою біля н.п. Олександропіль Краматорського р- ну, Донеччини воїн загинув. З тих пір вважався безвісти зниклим Джерело: Іванівська сільська територіальна громада 📷Вітюк Назар Анатолійович, 2000 р.н. із Шаргорода. Призваний 9 листопада 2025 року. Солдат, оператор безпілотних літальних апаратів загинув 12 квітня 2026 року під час бойового завдання в районі н.п.Костянтинівка Донецької обл. життя воїна обірвалося внаслідок влучання ворожого дрону. Джерело: сайт Шаргородської громади 📷Жуковський Євген Валентинович, 39 років. З 25 жовтня 2024 р. воював у складі 120-ї окремої бригади тер. оборони ЗСУ. Згодом служив у 9-му окремому стрілецькому батальйоні. Опанував фах оператора БПЛА. Виконував бойові завдання на Покровському напрямку. Джерело: Вінницька міська рада 📷Іваник Андрій Тарасович, житель міста Бершадь. Солдат, проходив службу на посаді старшого навідника гранатометного відділення взводу вогневої підтримки 12 десантно-штурмової роти 3 десантно-штурмового батальйону в/ ч А0224. 17 вересня 2025 року під час бойового завдання в районі селища Новоекономічне Покровського району Донецької області воїн загинув. Джерело: Віталій Драган, Бершадська міська територіальна громада 📷Коваль Сергій із Стрижавської громади. “Був мужнім командиром і людиною з великим, добрим серцем, яка цінувала свою родину та рідний край. Шлях додому для Сергія був довгим і важким: після тривалих пошуків рідних тіло захисника вдалося повернути під час обміну”. Джерело: Михайло Демченко, Стрижавський голова тергромади 📷Коліжук Віктор Володимирович, 54 роки, житель села Мшанець. Під час бойового завдання поблизу н.п. Дружківка Краматорського району Донецької області загинув 8 червня 2026. (Віктор народився 13 липня 1971 року). Джерело: Махнівська сільська рада 📷Кузь Юрій Борисович, 1968 р.н. , уродженець м.Тульчин, житель села Мазурівка. На військову службу призваний Тульчинським РТЦК та соціальної підтримки Вінницької області 7 вересня 2025 року. Тривалий час вважався зниклим безвісти за особливих обставин. Зв’язок із ним було втрачено 28 грудня 2025 року під час бойового завдання в районі Лиману Краматорського ра-ну Донецької обл. Нині офіційно підтверджено загибель. Джерело: Тульчинська міська рада 📷Кузьмук Максим Олександрович, долучився до Збройних Сил України у вересні 2022 року. Останнє місце служби – 100-та окрема механізована бригада ЗСУ, мав посаду сержанта. Серед спеціальностей протягом років в армії – інструктор, помічник кулеметника. Виконував бойові завдання у Донецькій, Запорізькій, Миколаївській областях. Останній бій прийняв 12 листопада 2024 року. 46-річний воїн загинув при обороні міста Торецьк. Джерело: Вінницька міська рада 📷Кулик Юрій Михайлович, 1990 р. н., житель села Зарудинці. 15.05.2025 року загинув наш земляк Джерело: Немирівська міська рада 📷Лецький Юрій Анатолійович, 27.03.1986 р.н. (вважався зниклим безвісти). Загинув під час виконання бойового завдання 26 серпня 2025 року біля н.п. Олексіївка Сумської області. Джерело: Хмільницька міська рада 📷 Лисенко Юрій Олександрович,1990 р. н. ВІДОМО, що 16 листопада 2024 року Юрій зник безвісти поблизу н. п. Пустинка на Донеччині. Довгі місяці рідні жили надією, молилися і вірили в диво. На жаль, результати ДНК-експертизи підтвердили найстрашніше. Джерело: група ФБ “мій новий Тяжилів” 📷Луков Олег Ігорович, 1997 р.н. із селища Шпиків. Молодший сержант служив бойовим медиком розвідувального взводу 1 батальйону морської піхоти. Загинув 2 червня 2026 під час бойового завдання на правому березі р. Дніпро в районі н.п. Придніпровське Херсонської області. Джерело: Тульчинська РВА 📷Матвійчук Василь, 1994 р.н., нацгвардієць, старший лейтенант із с.Самгородок Козятинського району. Після закінчення місцевої школи продовжив навчання у Козятинському міжрегіональному вищому професійному училищі залізничного транспорту, де здобув мирні професії – слюсаря з ремонту автомобілів, штукатура, лицювальника-плиточника, муляра. Працював на різних роботах, а в 2016 році реалізував свою мрію – одягнув військову форму та пішов добровольцем захищати рідну землю від окупантів. До початку ПМ_ війни дружина Василя разом із маленьким сином переїхала жити до батьків у Калинівку, де проживає до цього часу, а Василь продовжив свій героїчний шлях. Неодноразово отримував контузії, був важко поранений, але через рік після реабілітації знову повернувся до побратимів. За мужність та героїзм нагороджений нагрудним знаком «За доблесну службу», медаллю «Захисник Рубіжного», орденом «За мужність», медаллю «За оборону рідної держави», нагрудним знаком «Хрест хоробрих» (за знищення ворога). На жаль, війна забирає кращих із кращих. 13 червня Василя важко поранили, лікарі Дніпропетровської лікарні боролися за його життя, але серце військовослужбовця зупинилося, йому назавжди залишиться 32… У Героя залишилися мама, дружина та син. Джерело: Калинівська міська рада 📷Мельник Юрій Вікторович, 1972 р.н., військовослужбовець із села Михайлівка. Упродовж тривалого часу рідні сподівалися на його повернення додому. Однак офіційно підтверджено загибель воїна під час бойового завдання в районі н.п. Красногорівка Мар’їнської міської громади Донецької обл. Джерело: Мурафська сільська рада 📷Мурадов Євгеній Фуркатович, 28 років, із села Кісниця Городківської громади. Призваний за мобілізацією у березні 2023 року Тульчинським ТРЦК та СП, молодший сержант служив командиром 4 взводу ударних безпілотних авіаційних комплексів 2 роти ударних безпілотних авіаційних комплексів батальйону безпілотних систем. 11 червня 2026 року внаслідок артилерійського удару по позиції в районі н.п. Стецьківка Харківської області життя нашого хороброго Воїна згасло. Джерело: Тульчинська РВА 📷Опалюк Дмитро Михайлович 16 червня Вінницька громада проводжає у вічність воїна, який долучився до війська наприкінці 2024 року. Був стрільцем 95-ої окремої десантно-штурмової бригади. Виконував бойові завдання на Курщині. 11 лютого 2025 року разом із побратимами потрапив під дроновий обстріл. Отримані травми виявилися несумісні з життям. Воїну назавжди залишилось 36 років. Джерело Вінницька міська рада 📷Парсяк Валерій Петрович, 21.08.1977 р.н. (📷вважався зниклим безвісти). Загинув 26 листопада 2023 року біля н.п. Кринки Херсонської області. Про день зустрічі захисника України "на щиті" і день поховання повідомлять. Джерело : Хмільницька міська рада. 📷Підлубний Іван Юрійович, вважався зниклим безвісти. Загинув 09.02.2025 в районі с.Зеленівка Покровського району Донецької обл. Довгим видався його шлях до рідного дому... Про день і час зустрічі Героя повідомимо додатково. Джерело: Віктор Бичков, офіційна сторінка , Липовеччина 📷Скіцько Роман Ігорович із Шаргорода. “На щиті “ 11 червня 2026-го до рідного дому повертається водій-електрик взводу безпілотних авіаційних комплексів роти радіо та радіотехнічної розвідки розвідувального батальйону, солдат. Джерело: сайт Шаргородська громада 📷Соколов Руслан Петрович, 1982 р.н. Вважався безвісти зниклим із 11 лютого 2025 року, житель с. Ковалівка. Джерело: Немирівська міська рада 📷Цимбал Сергій, 39 років. 18 червня Вінницька громада проводжає у вічність воїна, який у лавах українського війська з липня 2022 року. Служив у складі 57-ої окремої мотопіхотної бригади на посаді водія-механіка. Виконував бойові завдання на Харківщині, де й прийняв свій останній бій. Загинув 6 червня 2026 року. Джерело: Вінницька міська рада

Крупецька ТГ Рівненської області Крупецька територіальна громада отримала трагічну звістку — підтверджено загибель нашого земляка, військовослужбовця Коротуна Василя Леонідовича. Василь Леонідович, 1975 року народження, проходив службу у лавах Збройних Сил України та до останнього подиху залишався вірним військовій присязі та українському народові. Тривалий час Захисник вважався зниклим безвісти. Відповідно до офіційного повідомлення, встановлено, що 25 вересня 2025 року він загинув під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Новоукраїнка Покровського району Донецької області. Щиро співчуваємо доньці, рідним, близьким, друзям і побратимам загиблого Героя. Поділяємо ваш біль та схиляємо голови у глибокій скорботі.

Острозька міська рада Стало відомо про загибель нашого земляка, Захисника України, молодшого сержанта Смаглюка Михайла Миколайовича, 19 листопада 1980 року народження, уродженця села Плоске. Михайло Миколайович загинув 16 червня 2024 року під час виконання бойового завдання із захисту територіальної цілісності та незалежності України в Донецькій області. Довгих два роки воїн вважався зниклим безвісти. Рідні та близькі жили надією та вірою в його повернення. На жаль, підтвердилася найболючіша звістка — Герой повертається додому на щиті. Висловлюємо щирі співчуття родині, близьким, друзям і побратимам загиблого Захисника. Розділяємо ваш біль та схиляємо голови у глибокій скорботі.

Чернівецька обласна рада Сьогодні, 20 червня, відбудеться прощання з військовослужбовцем, який загинув, боронячи Україну від російських окупантів. Солдатові Валентину Боднарюку, воїну військової частини А4862, віддадуть останню шану у Мигові. Вічна пам'ять та слава Героєві. Глибокі співчуття рідним, близьким і побратимам.

Сьогодні Львівщина прощається із захисниками: 📷 Валерій Рижов Житель села Заводське Золочівського району. До повномасштабного вторгнення проживав у селищі Цукурине Донецької області. Став на захист України 9 січня 2025 року. Виконував обов’язки стрільця-помічника гранатометника в складі 210-го окремого батальйону безпілотних систем, підпорядкованого 425-му окремому штурмовому полку «Скала». Загинув 21 квітня 2025 року біля населеного пункту Розлив Волноваського району Донецької області. Більше року вважався зниклим безвісти. Захисникові було 44 роки. 📷 Тарас Орищин Уродженець міста Бібрка. Служив оператором безпілотних літальних апаратів зенітно-ракетного взводу 2-го десантно-штурмового батальйону 80-ої окремої десантно-штурмової Галицької бригади. Загинув 14 червня біля населеного пункту Гаврлівка на Дніпровщині. Йому було 34 роки. Вічна шана та пам’ять!