Просто до людей, які не розуміють ситуації або захищають Сирського, одне питання. Давайте уявимо, що статус-кво залишається таким, як є. Сирський залишається, Федорова звільняють, а Клименка, як і хотіли спочатку, призначають міністром оборони. І Клименко, заходячи в міністерство, чітко розуміє, що попередній міністр оборони мав конфлікт із головнокомандувачем, і президент у цьому конфлікті обрав сторону головнокомандувача. Наскільки такий міністр оборони взагалі буде проявляти ініціативу? Проводити якісь реформи? Переглядати закупівлі, які йому теоретично можуть не подобатися через мутність компаній? Ставити питання щодо конкретних фірм або рішень, які надходили з НГШ чи головкома? Як він узагалі буде відчувати своє місце в цій системі, знаючи, що сталося з попереднім міністром? А тепер уявіть офіцерів середньої, вищої чи навіть нижчої ланки, які бачать, що президент впрягся за ГК проти людини, з якою працював сім років ну і довіряв раз не звільняв до цього і по квоті поданням президента пішов в МО. Наскільки після цього ці офіцери будуть готові говорити правду, не брехати нагору, сперечатися з дурними наказами й брати на себе ініціативу? От просто змоделюйте цю ситуацію і подумайте над нею.

@PulseOfUkraine Ну, конфлікту більше не буде, проблема розв'язана. незалежного МО, цивільного контролю над ГК (згідно ЗУ) і всього іншого теж не буде, але то таке, правда?

@UaCallsignJava Та ні, я думаю я історія на цьому не зупиниться