Devin 🦩 🇺🇸 🍻 🇺🇦 🍻 🇮🇱 🍻 🇪🇺 Goodfella 🚀

Gimli Division Collection | Day 13 Thank you for helping us reach $1,788.93 USD toward our $9,700 goal for the Gimli Division’s UAV expansion. Every donation helps equip the unit with: 🛰️ Starlink Gen 3 units 🔋 EcoFlow power stations ⚡ Generators 📱 Kropyva tablets Thank you to everyone who has donated, shared, commented, and kept this mission visible. Your support is helping this mission move forward. If you’d like to stand with the defenders of the Kostiantynivka direction, the collection link is below. 🇺🇦 The commander has withdrawn $1200 and ordered the tablets already. The screenshot shows what we have raised on top of $1200.

Цей хлопець у 16 копав окопи, у 18 пішов у розвідку, у 19 тягнув пораненого побратима 2 км під обстрілами, а у 20 загинув. Денис Волинець народився 2005 року на Житомирщині. Батьки розлучилися, коли він був зовсім малим, а з відчимом стосунки не склалися. Його виховували мама й бабуся - на 860 грн дитячої допомоги. Мама працювала ночами, аби син мав усе необхідне. Коли почалася війна, Денисові було 16. Він бігав до військкомату, охороняв училище та копав окопи. Щойно виповнилося 18, він пішов до військкомату. Мама благала, погрожувала, навіть обіцяла купити "Жигулі", аби не йшов. Він служив у розвідці 100-ї бригади, став оператором дронів. Командир тоді писав мамі: "Якби моя воля - я б дав йому всі нагороди". У грудні 2025-го Денис вперше приїхав додому у відпустку. Зробив фотосесію з мамою. А 22 лютого 2026 року загинув під Костянтинівкою. Йому було лише 20. Його тіло було обгорілим і понівеченим. Мама впізнала сина за татуюванням і годинником. Побратими привезли їй його фронтову кішку - вона пройшла з Денисом весь Донецький напрямок. Тепер кішка живе вдома і чекає на нього. Найбільше Денис хотів нагороду "Золотий Хрест" і отримав її - посмертно. А ще він знайшов на війні те, чого не мав удома - батька. Фронтового, побратима Миколу з позивним "Блондин". Той має четверо своїх дітей, а Денис став для нього п'ятим сином. Микола возив йому гамбургери, навіть суші, на позицію. Балував, як міг. Востаннє Денис попросив привезти гамбургери - за кілька годин до смерті. Микола не встиг. Він тричі заїжджав, щоб вивезти тіло. Першу машину підбили, друга не пройшла, і лише втретє вдалося. Він мріяв освідчитися дівчині, побудувати будинок та просто жити. Але не встиг. Сьогодні його фронтовий батько досі не може повірити, що Денис не повернеться. Йому здається, що той просто поїхав у відпустку. Вічна пам'ять Герою.