Історик

Державні корпорації на межі? "Укрзалізниця" винна понад мільярд доларів, і майже $700 млн із цього треба віддати або рефінансувати вже цього літа. Реструктуризації в неї були й раніше, з початку війни, але до офіційного дефолту компанія дійшла вперше. Варто зазначити, що це не банкрутство. Це технічний дефолт за єврооблігаціями: компанія свідомо призупинила виплати кредиторам, щоб зберегти гроші на перевезення і зарплати залізничникам. Поїзди їздять, квитки продаються – на операційну роботу це прямо не впливає. І насправді цей пост не тільки про залізницю – він про системну кризу українських держкомпаній, яку створила війна, а постійне покладання урядом додаткових обов'язків на них лише погіршує ситуацію. "Укренерго" також торік оголосило дефолт за «зеленими» облігаціями на $825 млн і досі не завершило реструктуризацію. Державний "Нафтогаз" теж у боргах і вже сидить за столом перемовин. Тарифи на вантажні перевезення в "Укрзалізниці" встановлює уряд – і ставку він не чіпав із 2022 року. Тобто державна компанія возить війська, техніку і мільйони людей, забезпечує близько 60% вантажних перевезень країни, а які тарифи встановлювати, вирішує не вона. Виходить: роботи більше, собівартість зростає, а ставка та сама, і діру компанія весь цей час затикала позиками. Питання тут не до кредиторів, а до держави, яка штучно тримає тарифи на низькому рівні і тим заганяє держкомпанії в борги. У більшості розвинених країн збиткові соціальні послуги фінансують відкрито з бюджету, а не накопичують борг на самій компанії. Найпростіший приклад – Німеччина. Там є єдиний проїзний на всю країну: спочатку 49 євро, тепер 63. Він теж збитковий для перевізників, але держава щороку прямо доплачує їм близько 3 млрд євро, і ця сума відкрито закладена в бюджет. Збиткову соціальну послугу там фінансують відкрито і передбачувано. В Україні ту саму різницю між реальною вартістю і ціною для людей теж хтось покриває, тільки роблять це не відкрито з бюджету, а ховають у борг державної компанії. Тариф тримають низьким, щоб не сердити людей і не розганяти інфляцію в моменті, а накопичений розрив осідає на "Укрзалізниці" у вигляді позик, доки вона не доходить до дефолту. Дешева послуга нікуди не зникає, її все одно оплачують – просто з відстрочкою і через борг, а не через прозору дотацію. І зараз цей розрив треба чимось закрити. "Укрзалізниця" просить підняти вантажний тариф приблизно на 40%. Але, за розрахунками галузевих експертів, підняття на 37% забирає близько 100 млрд грн ВВП, майже стільки ж валютної виручки і десятки тисяч робочих місць у металургії та видобутку – вантаж просто стане надто дорогим, щоб його возити. Дослідження самої "Укрзалізниці" показує те саме: тариф вище на 20% обвалює обсяг перевезень майже на стільки ж. Вісім років рішення відкладали, і тепер усі виходи погані: підняти тариф означатиме вдарити по промисловості, не підняти – означає тримати компанію в дефолті, адже борги однаково доведеться повертати. І працює це не лише із залізницею. У "Енергоатома" тариф для населення нижчий за собівартість, але збитків на компанії поки немає, він просто недоотримує прибуток і не доплачує його в бюджет – ми про це писали окремо. Механізм трохи інший, ніж із залізницею, але суть та сама – хтось завжди оплачує різницю. Схема соціалістичного раю – одна на всіх. Завжди однакова. Держава вольовим рішенням штучно тримає тарифи низькими або роздає дотації всім підряд, але платити за це не хоче. Та все ж гроші на це однаково звідкись беруться. Або в борг, або з недоотриманих надходжень бюджету. Але завершиться це все однаково. І ось це постійне накопичення дисбалансів – погано закінчиться. Підтримайте нашу петицію: petition.kmu.gov.ua/petitions/9741

@TarasChmut Звільнили з займаних посад? Чому?

Сьогодні хочеться подякувати двом заступникам Міністра оборони, які багато років, у складні для держави часи, тягли на собі це Міністерство. Приймали рішення, не чекаючи «вказівки» чи «розпорядження зверху». Тримали слово, що рідкість у високих кабінетах. Служили державі та армії, а не трималися за крісло чи погони. Дякую за роботу та службу 🫡 Генерал-лейтенант Гаврилюк Іван Юрійович. Генерал-лейтенант Мойсюк Євген Георгійович. Сподіваюся, держава знайде достойне місце для Вас у Силах оборони.

Forza Horizon 6 уже вийшла на ПК та Xbox, тож даруємо свіжу новинку вам 😏 2 щасливці отримають по цифровій копії в Steam і по цілому ящику Red Bull зі смаком білого персика. Умови: 1. Лайк 2. Репост 3. Підписка І все. 2 переможців рандомно визначимо 2 червня. Нехай щастить!

Тримаюся та рахую зекономлені гроші))

@TarasChmut @BackAndAlive Декілька років тому на один форт давали 18 набоїв і казали економити бо більше БК не буде))

О, ймовірно, Форт-600А який колись @BackAndAlive майже тисячу передав на всі бригади ТРО 😎

Економіка України в рецесії: падіння ВВП, нові виклики і катастрофа, яка суне на нашу державу Держстат опублікував попередні показники ВВП за перший квартал 2026 року. Вони негативні. Маємо падіння ВВП на 0,7% відносно попереднього кварталу і на 0,5% відносно першого кварталу 2025 року. Навколо цього вже з'являється маса маніпуляцій. Загалом цифри показують негативний тренд. Економіка почала охолоджуватися. Але важливо, економіка впала лише на 0,5%. Округлимо до 1%. Це гроші, які не пішли в зарплати, в інвестиції, в податки. З причинами падіння все зрозуміло. Перший квартал – це пік російського тиску на енергосистему України. Падіння споживання та виробництва електроенергії очевидно вплинуло на економіку. Економіка не може нормально працювати, коли заводи стоять без світла. Накладіть на це події на Близькому Сході. І ви отримаєте картину майже ідеального шторму. Ми отримали удар від росії по внутрішньому виробництву енергії. І ми отримали удар з Близького Сходу, який серйозно вдарив по вартості нашого імпорту. Щоб розуміти, що стається з ВВП, його треба розкласти на складові: споживання, інвестиції, державні витрати і чистий експорт (експорт мінус імпорт). Подорожчання палива вдарило по нас з кількох сторін. Бізнес отримує менше прибутку через дорожчі енергоносії. У людей залишається менше грошей після оплати пального. Зростає інфляція. Падає конкурентоспроможність експортерів. Все це тисне на ВВП вниз. І тут дуже важливий момент. З моменту повномасштабного вторгнення важко сказати, що ВВП є показником, на який варто серйозно звертати увагу. До вторгнення компонент "державні витрати" у ВВП був близько 20%, зараз близько 40-45%. Майже половина ВВП – це те, що витрачає держава. Якщо завтра ми не отримаємо зовнішньої допомоги, в нас будуть серйозні проблеми. ВВП може впасти і на 20%. Тільки тому, що ми просто не маємо грошей, щоб заплатити лікарям, вчителям, військовим. Коли ці виплати припиняються, ВВП обвалюється не тому, що економіка стала менш продуктивною, а тому, що держава просто не передала ці гроші далі по ланцюгу. Тому крики про падіння на 1% мають привернути увагу до проблематики, але не кидати нас у депресію. На сьогодні ВВП – це похідний показник. Він показує динаміку. Він не показує, чи ми виграємо війну. Він показує дуже специфічну штуку в дуже специфічній ситуації. Ще дуже важливо сказати про коментарі. Цілий ряд псевдоспеціалістів вже починає говорити, що причина падіння ВВП – це проблеми на ринку праці. Так, нам бракує робочих рук. Але серйозно? Нівелювати ракетні удари, ціни на паливо, наслідки російської війни і говорити, що це проблеми на ринку праці? Це підміна реальних причин зручнішою картинкою. Ці люди пропонують альтернативне вирішення: завозити мігрантів. Україна потребуватиме робочих рук. Але ми маємо бути делікатними. Бо для українців це дуже тригерне питання. І коли ви починаєте маніпулювати, коли говорите "економіка падає, тому нам треба завезти мігрантів", ви не отримуєте нічого, окрім спротиву і агресії. Це маніпуляція, в якій реальні причини економічних проблем підміняються зручною темою для прокачки конкретного політичного рішення. Якщо ми хочемо обговорювати міграційну політику, давайте обговорювати її чесно і окремо. Але не треба прикривати цю розмову падінням ВВП на півпроцента. Бо це просто непорядно. Підсумок: проблеми з енергетикою, паливом, російськими ударами очевидні. Ситуація ще може погіршитися через охолодження світової економіки та зменшення обсягів зовнішньої допомоги Україні. Але казати, що це катастрофа – важко. Ми ведемо повномасштабну війну. Пріоритет – це вижити, втримати державу, виграти. Впадати в депресію через те, що ми не виконали якийсь показник на півпроцента? Не треба. Потрібно шукати можливості для того, щоб рухатися далі. Підтримувати тих людей і той бізнес, які працюють у надзвичайно складних умовах і все одно тримаються. Так само потрібно піклуватись про тих, кому треба допомоги. Але робити це адресно, для тих, хто дійсно цього потребує: petition.kmu.gov.ua/petitions/9741

У словнику уряду є слово "доходи". Слова "витрати" – поки немає Зеленський провів зустріч зі Свириденко і доручив пришвидшити кадрові зміни в держкомпаніях: конкурс на нового керівника "Лісів України", нове керівництво "Енергоатома", лібералізація банків, приватизація "Сенс Банку". Мета – вирішити проблеми, які гальмують економічні процеси й зменшують доходи державного бюджету. І знову тільки про доходи. Про скорочення витрат у заяві не сказано. Економіка в дефіциті закривається двома способами: більше заробити або менше витратити. Зазвичай і те, і те робиться одночасно. Уряд третій рік працює тільки над збільшенням надходжень. Тим часом щодо скорочення є з чим працювати. Свириденко цього тижня сама звітувала про програми соціальної підтримки. 17,8 млн українців отримали по 1000 грн "зимової підтримки". Цієї весни 12 млн отримали по 1500 грн. Уряд називає ці програми "цільовими". Проте 60% населення країни не може бути цільовою категорією за визначенням. Тільки ці дві програми коштували бюджету понад 35 млрд грн. Цільова допомога 415 тисячам найбільш вразливих українців по 6500 грн, про яку Свириденко згадала окремо, обійшлася у 2,7 млрд. Тобто на справжню адресну підтримку пішло у 13 разів менше, ніж на масову роздачу. Те саме з кешбеком на пальне, кешбеком на товари, "Тисячею Зеленського", дотаціями збитковим державним підприємствам. А згадайте трильйон гривень, який пішов на дотацію цін на електроенергію! Скоротити можна десятки мільярдів гривень – без удару по обороні, без перегляду пенсій, без зачіпання критично вразливих категорій. Просто прибрати універсальні роздачі і залишити тільки те, що йде до тих, кому це справді потрібно. Збільшувати доходи теж потрібно, але якщо одночасно з цим уряд щомісяця знаходить 10-15 млрд грн на чергову універсальну роздачу, всі ці реформи втрачають економічний сенс. Приватизацію "Сенс Банку" варто відзначити окремо. У державній власності зараз 52% активів банківської системи. Чим більше банків контролює держава, тим менше простору для конкуренції і тим більші ризики, які лягають на бюджет через докапіталізацію. Передача "Сенс Банку" приватному власнику – крок у правильний бік.

Вдруге це буде складніше зробити, але ніщо не зупинить ідею)

Доречно нагадати тим, хто виступає проти надання українцям права на придбання, зберігання та носіння короткоствольної вогнепальної зброї, що це право не є обов’язком. Кожен, хто не підтримує таку можливість, зберігає за собою повне право не оформлювати дозвіл і не володіти зброєю. У протилежному випадку це виглядає як ситуація, коли люди, які не користуються або не хочуть користуватися певним інструментом, намагаються позбавити цього права інших. Той самий принцип стосується і автотранспорту. Те, що автомобіль є джерелом підвищеної небезпеки і регулярно призводить до смертей у ДТП ( за інформацією МВС за 2024 рік 3202 людини загинули, 32 023 травмовані), не стає підставою для заборони права керування. Питання вирішується через правила, контроль і відповідальність, а не через заперечення самого права. Проблема не в самому праві, а в тому, що зараз відсутній повноцінний закон, який би чітко регулював обіг зброї. Контроль часто формальний, вимоги — розмиті, а відповідальність — вибіркова. І саме це створює ризики, а не факт наявності права як такого.

@plynecacha 22 кг +-, без пороху)

Є у мене героїчна історія з війноньки. Посадили наш розрахунок в рошельку і повезли міняти тіпів на позішкє, в нагрузку дали трохи бк. Приїжджаємо, пацани хапають по снаряду (122 мм на д30), вистрибують, я роблю те саме і падаю єбалом прям в грязюку. Кінець історії

@ArmadilloMike Що за гра?)

Робив я значить вилазку по Опатовецьку медовуху. Найкраща штука в цій грі, але тут завжди повно розбійників.

@ukrarmorua 3-2

⚽️ Сьогодні грає наша збірна! 🇺🇦 А це означає тільки одне: З ВАС СТАВОЧКА, А З НАС ФУТБОЛОЧКА 🫡 Подаруємо футби першим трьом, хто вгадає рахунок, з яким завершиться матч, та переможця. У всіх одна спроба, але якщо ви наш підписник, то дві 😌 Коментарі закриваємо рівно о 21:45!

@spilnoua Ой, ідіть нахрін, розумаки...

СБУ вчергове врятувало Стерненка і Богданова від кілерів ГРУ!!! Є люди, яким просто неймовірно щастить. Сергій Стерненко — найважливіший радник міністра оборони, волонтер №1 — пережив вже щонайменше п'ять задокументованих ЗМІ спроб його ліквідувати. Ілля Богданов — колишній офіцер ФСБ — живе в режимі постійного передчуття власних похорон з 2015 року. Сьогодні СБУ повідомила, що зірвала чергову спробу: ліквідовано кілера ГРУ, заарештовано більш ніж десять спільників — і обох героїв України знову не вбили. Схема цього разу була стандартна для середнього бюджету: кілер з окупованої Донеччини, пройшов підготовку на базі ГРУ, переправлений в Україну, мав закласти саморобну вибухівку під авто або біля будинку. Якщо не спрацює — розстріляти в упор. За Богдановим полюють системно і з фантазією. У 2015-му кілер із снайперською гвинтівкою і безшумним пістолетом — суд дав 8,5 років. У 2016-му — спроба викрасти і переправити до Росії. Потім дагестанська група, якій заодно доручили і Гордона — теж накрили. У листопаді 2024 року Богданов просто зник, поліція оголосила розшук. Три з половиною місяці тиші. І раптом — 28 лютого 2025-го у Facebook з'являється фото на київському вокзалі й підпис: «Живий. Здоровий. Вашими молитвами. Знову замовляли з РФ на ліквідацію, все як зазвичай». Все як зазвичай. Це, мабуть, найточніший опис того, що відбувається. ГРУ замовляє — СБУ скасовує. Прес-служба СБУ випускає реліз. Журналісти пишуть новини. Запитання, яке висить у повітрі: навіщо Москва витрачає агентурні мережі, кілерів і гроші на людей, чий вплив на перебіг війни наближається до нуля? Для Богданова відповідь хоча б є: зрадник, перебіжчик, офіцер ФСБ у лавах РДК. Для Стерненка — незрозуміло взагалі. Хіба що комусь у Москві дуже потрібно, щоб він і далі виглядав значущою фігурою. Але є й інша версія — і вона куди простіша. Кожен «дивовижний порятунок» справно генерує медійну хвилю, нагадує аудиторії про існування цих персонажів. Улюблений серіал відомства з незмінним сюжетом: замах підготовлено, кілера ліквідовано, герої живі, преса пише. «Дивитися зручно, коштує дешево, виходить регулярно. Новий сезон — вже у ваших стрічках.

@03Romanchick @heraskevych А що саме він неправильно написав?

Ояєбу. Чуєш-слишіш,Уася @heraskevych ти на його фоні-тупо ніхто,ніщо і звать тебе ніяк. Джошуа досяг свого становища тяжкою працею,приїхав сюди і це величезний+для нас на весь світ А ти обісцяний пекінес і галімий барига на крові+в професійному рівні ти взагалі не вспливаєш.

І знову робиться діаметрально протилежне потребам країні у війні З такими ідеями уряду прийдеться прийти за ще більшою кількістю наших податків, адже якось потрібно фінансувати його політику. Таке відчуття, що цей уряд не знає, що робить, і не знає, як реагувати на ті виклики, які перед ним зараз поставлені. Продовження і розширення такої політики грає проти країни і шкодить їй у дуже складний час. Мінімізуючи можливість України вести незалежну політику. Навіть виглядає так, що ми сіли на приємну голку європейських грошей і нічого змінювати не збираємось. Роздача грошей – це не політика. Це рішення, яке не має довгострокової логіки. Ну от завтра червень, ми будемо роздавати гроші, щоб люди купили лід? Тепер конкретно про те, що сталося. Президент оголосив, що він доручив разом з Юлією Свириденко випустити ще дві програми підтримки. Перша – це підтримка пенсіонерів та соціально вразливих груп населення. 13 мільйонів людей, яким роздадуть по півтори тисячі гривень. Мінус 20 мільярдів з бюджету одразу. З однієї сторони – добре, адже ми допомагаємо тим, хто потребує допомоги. З іншої сторони виникає питання: 13 мільйонів пенсіонерів – і всім 13 мільйонам треба допомогти? За різними підрахунками, в Україні залишилося 30 мільйонів людей. 13 мільйонів пенсіонерів, 1 мільйон військових, ще декілька мільйонів дітей, декілька мільйонів держслужбовців. Хто годує цю країну? Скільки людей, які дійсно щось створюють? Чому допомогу потрібно роздавати всім 13 мільйонам? Чому не дати її тим, хто має мінімальні доходи? Чому знову по всіх? Чому створюється враження, що всі пенсіонери однаково потребують цієї допомоги? Ймовірно, серед них є ті, хто потребує більше, і ті, хто потребує менше. Для чого зараз витрачати 20 мільярдів гривень таким способом? Ми дотепер не прийшли до адресної допомоги. Не розуміємо кому роздаємо гроші. Часто опонентам влади закидають, що вони починають політичний процес і граються в політику. Під час війни. І так часто буває. Та ось це від влади тоді що? Ось такі програми – це що, як не політика? Тепер про ЄБАК. Не про наш уряд, а про програму єБак. Нехай зараз будуть виходити аналітичні центри і пояснювати, як це компенсується надходженнями ПДВ та інших платежів, але логіка цього рішення викликає серйозні питання. Як можна роздавати гроші на споживання пального, яке ми імпортуємо? Для чого це робити? А комунальним підприємствам будуть давати гроші на компенсацію пального? Чи їх будуть далі змушувати брати пільгові тарифи на проїзд?? Немає ще чітких контурів, як ця програма має виглядати. Хтось говорить, що це буде у форматі роздачі грошей на купівлю пального. Близько 10-15 мільярдів. Відремонтувати Київ-Чоп коштує 10-15 мільярдів, може 20. Так само відремонтувати капітально Київ-Одеса коштує приблизно тих самих грошей. Багато хто з вас був на цих дорогах. Ви бачили, що там відбувається після зими. Замість того, щоб забезпечити логістику, яка в першу чергу потрібна для війська, ми будемо роздавати гроші на пальне. Ми навіть не говоримо про шкідливу державну політику, яка далека від вмотивування до відповідальност, заощадливоті. Варто поговорити про практичні речі. Ми пальне імпортуємо за долари і за євро. Стимулювання купівлі це не тільки витрат наших податків на споживання. А й погіршення макростану країни, коли перекіс імпорту над експортом просто колосальний. Зараз ми споживання підтримуємо. Хто оплатить торговельний баланс? Хто забезпечить різницю, яка сформується? Золотовалютні резерви Національного банку. Або девальвація. Але скажіть, будь ласка, де тоді будуть пенсіонери, яким ви хочете допомогти, якщо їхня пенсія буде вже не 100 доларів, а 80? Це і є результат такої політики. Про ціни на заправках... і державну підтримку картелів У нас так хотіли карати заправки за те, що вони нібито вчинили картельну змову і підняли ціни. Це вже закінчилося? Уже немає картельної змови. Уже треба роздати гроші? Викликали главу Антимонопольного комітету. Увесь твіттер кричав, що там картельна змова, що їх треба перевірити, що робить Антимонопольний комітет, чому він не перевіряє. Та про Київстар так ніхто не кричав, який на шляху до своєї монополії) От голова АМКУ вийшов і сказав, що у нас ціни піднялися на два тижні пізніше, ніж на європейських ринках. Де хтось, хто напише: вибачте, наші АЗС, за те, що ми вас звинувачували? От подумайте, що ви щось робите в цій державі. Ви працюєте. Створюєте. А тут вас і держава постійно доганяє, і люди навколо, які постійно звинувачують вас у тому, що ви щось змовилися, що ви щось крадете, що ви підвищуєте ціни, що у вас картель. А ви маєте якусь свою маржу і намагаєтесь у складних умовах працювати, а вам кажуть, що ви комусь щось винні, тому що хтось так вирішив. Розумієте, коли ти освоюєш якийсь реальний бізнес, як робити певні речі, вони плюс-мінус працюють на різних ринках однаково. Що АЗС в Україні, що АЗС у Польщі. Можуть бути різні умови входу, трохи інше регулювання, але сам бізнес продажу пального чи будь-чого іншого працює за схожими принципами і у світовому контексті. Який самі знаєте який зараз. Навіщо це робити? Ви хочете, щоб усі люди, які вміють щось робити, виїхали, і тут лишилося тільки 13 мільйонів пенсіонерів, яким ви будете роздавати по 1500 гривень? І ще трохи додати. Кожного разу коли економічні ініціативи хочуть послабити драконівський регуляторний, або податковий компонент. Уряд каже – а де компенсатори? От як приклад, створити довгострокові накопичення для фізосіб забравши податки з зароблених на інвестицій з ціллю реінвестування. Що є практикою світу аби люди нарешті накопичували на старість. Але ні, одразу питання – де компенсатори? Або залишити спрощену систему в складний час. Те саме питали про компенсатори. Краще вбити купу підприємців. Тобто будь-які пропозиції з покращення або збереження умов активності людей. Які через певний час навпаки дадуть плюс в економіці – одразу питання про компенсатори. А як гроші необдумано роздати в черговий раз – прошу будь-ласка. Ніхто компенсаторів не чекає.

У 2026 році жодних піратських парамілітарних формувань не має існувати. Всі ці позери-рекси, що приїжджають на Донбас в снарязі Термінатора-ссошника, щоб за два тижні повернутись в Київ до свого лате на банановому, мають або офіційно приєднатися до сил оборони, або перестати паразитувати на війні і почати робити контент деінде. Не кажучи вже про те, що часто ці рекси не мають базових навичок інформаційної гігієни і можуть, наприклад, запостити фотки стабу з геолокацією і орієнтирами. Але це зрозуміло – не їм же там потім жити.

Якщо чесно мене підбішує оця мʼякотілість держави в плані мобілізації до ЗСУ. Україна веде війну за існування і Держави і Народу. І зараз в цих умовах повинна бути і жорстока мобілізація, і в радіусі 50 кілометрів від фронту не повинно бути жодної «приватної території» - все повинно працювати на фронт. Якщо людина не хоче зі зброєю в руках захищати Конституцію і права які надає йому держава, то тоді він повинен втрачати певні права. Демократія - це не вседозволеність.

Вам комплімент від шефа 🫴 Даруємо проєкторт RZTK 4K Cinema Max 500, щоб зробили собі кінотеатр удома. 1. Лайк 2. Репост 3. Підписка 7 березня оголосимо переможця. Нехай щастить 😉

- Дмитро Шарпар - фігурист, срібний призер чемпіонату України, учасник Юнацьких Олімпійських ігор-2016; загинув у боях під Бахмутом у січні 2023 року. - Павло Іщенко - чотириразовий чемпіон України з богатирського багатоборства, чемпіон світу та Європи з паверліфтингу; загинув під час виконання бойового завдання у 2025 році. - Максим Галінічев - боксер, призер Юнацьких Олімпійських ігор, чемпіон Європи серед юнаків; загинув у березні 2023 року на Луганщині. - Євген Малишев - 19-річний біатлоніст, учасник Юнацьких Олімпійських ігор-2020; загинув у боях за Харків у березні 2022 року. - Андрій Куценко - багаторазовий чемпіон України з велоспорту, доброволець ЗСУ; загинув у липні 2024 року. - Олексій Логінов - хокеїст, воротар "Білого Барса"; загинув у Луганській області у 2023 році. - Карина Бахур - чемпіонка України та Європи з кікбоксингу; загинула під час російського обстрілу Харківщини у 2025 році. - Микита Козубенко - майстер спорту України зі стрибків у воду, тренер; загинув у 2025 році під час служби в Нацгвардії. - Роман Поліщук - легкоатлет (стрибки у висоту), військовослужбовець ЗСУ; загинув у березні 2023 року. - Андрій Яременко - борець греко-римського стилю, багаторазовий призер чемпіонатів України; загинув у грудні 2025 року. - Тарас Шпук - тренер ветеранської збірної "Ігри нескорених"; загинув на фронті у вересні 2025 року. - Федір Єпіфанов - фехтувальник, майстер спорту України, учасник чемпіонату світу серед кадетів; загинув на фронті у 2023 році. - Катерина Троян - легкоатлетка, військова 82-ї ОДШБр; загинула у червні 2025 року. - Володимир Андрощук - легкоатлет, учасник чемпіонатів Європи серед юнаків і молоді; загинув у боях під Бахмутом у 2023 році. - Олексій Хабаров - майстер спорту міжнародного класу зі стрільби, тренер; загинув у 2025 році на Донеччині. - Дарія Курдель - 20-річна танцівниця, призерка міжнародних турнірів; загинула внаслідок обстрілу Кривого Рогу у 2022 році. - Іван Кононенко - важкоатлет, актор, офіцер ЗСУ; загинув у 2025 році. - Аліна Перегудова - 14-річна важкоатлетка, кандидатка до збірної України; загинула під час обстрілу Маріуполя. - Карина Дяченко - 11-річна гімнастка; загинула разом із родиною в Маріуполі у 2022 році. - Вікторія Івашко - 9-річна дзюдоїстка; загинула під час обстрілу Києва у 2023 році. - Марія Лебідь - 15-річна танцівниця; загинула під час ракетного удару по Дніпру у 2023 році. - Назар Зуй - юний боксер і футболіст; загинув разом із батьками в Маріуполі у 2022 році.

Позиція Влада Гераскевича золотіша найзолотішої медалі. Але уявіть собі як він наполегливо готувався у всі роки війни до Олімпіади, встигав волонтерити, готували команду поранених військовослужбовців з батьком до Invictus Games, мав чудові проміжні результати і поставив все щоб відстояти інтереси країни. Влад йшов до кінця і він не боявся - приклад надзвичайно гідного українця. Дякуємо тобі !