Ira Polo🇺🇦

Я, Ірина,беру тебе, Андрію, за чоловіка,і обіцяю тобі любов,вірність,чесність і послух подружній,і що не залишу тебе аж до смерті. І після смерті ти, Коханий Андрію,@Andrew89875680 назавжди! назавжди в моєму серці,думках та історія до останнього мого подиху. 01.06.24 - 26.04.25

@AliaSango 😔🫂

@Iraapolo Ну якось так)

Нарешті тести в яких я в лідерах!!!

Оновлення 1: збір завершено, дякую велике всім, хто долучався❤️❤️❤️ Вдалось зібрати 8850 грн. Звіт буде значно пізніше, бо загальна сума збору дуже велика.

Передала Андрію «дякую» від всіх, хто просив й всіх, хто я знаю, хотів би, щоб передала. Але перше, вважаю, треба дякувати живим. Бо вони можуть відчути підтримку, що роблять це недарма й продовжувати боротись на основі того, що вибороли для нас ті, кого вже немає. Тому чинні військовослужбовці, дуже дякую вам. Дякую за Україну, яка є. Вклонясь низько. А оскільки «дякую» — це дієслово, то, прошу вас долучитися до мого мікро-збору для морпіхів: 🫙: send.monobank.ua/jar/4NAyeavo8u

Я навіть не можу розділити, за ким я плачу. Ці два розстріляні відродження, те, в 30х 20го століття і теперішнє, зʼєднуються в мені в одні сльози. Вирішила подивитись документальний фільм про феноменального Леся Курбаса. Який мав долю, як й кожен другий, просто творячи від душі й будучи українцем. Вирішила подивитись, бо сьогодні річниця дня народження, 25.02.1887. А вони кажуть, що мистецтво поза політикою. Якщо раптом ви теж захочете дізнатись більше про геніїв нашого народу, — ось посилання: youtu.be/ESaxdAGbaQs?si…

@BeuthlerRichard 🫂🫂

@cookmonika2022 🫂

I said “Thank you” to Andriy from everyone who asked.

@AliaSango Обіймаю й шлю сил🫂🫂

@Iraapolo Шось день сьогодні важкий виходить 🫂🫂

Відчуття зранку «Щось я виспалась» дуже небезпечне. Бо 99% ти проспал. Давно я так з ліжка не вилітала, ледь головою в двері не вйобалась. Ще і дрони біля дому збивали. Кайф ранок.

@jana_skhidna 🫂🫂

@Iraapolo 💔💔💔💔💔

Цілих 10 місяців, як немає моєї чудової Людини💔 Такий світлий. Такий добрий.

@KnapTanya 🫂🫂

@Iraapolo 🫂

@kalynablossom Дякую вам дуже🫂🫂

@Iraapolo часто про вас двох думаю.. не підберу навіть слів щоб описати як мені шкода мої щирі співчуття вам, пані🫂🫂

@svbabuch 🫂

@Iraapolo 🫂

@NataliSkolozdra Приймаю🫂🫂

Особлива вдячність котику💛💛💛

Збір завершено, кошти перерахувала @Oksii33 Дякую велике всім, хто долучався🫂❤️

Подаруйте свою сьогоднішню каву 56-й, будь ласка, якщо маєте можливість😌 🫙: send.monobank.ua/jar/9uqo8hhcF9 Дякую💛

Здається, кінець 22-го. Грудень. Ми з Андрієм сиділи в «Riveside» в Ужгороді. Я ще не мала такої втоми від розлуки, яка була в 25-му. Проте плакала від напруги, яка зберігалась. Бо він мав поїхати вчора, але їхатиме завтра. І чи поїде, чи знову залишиться — не знала. Я швидко зрозуміла, що армія й війна — це щось, що може змінюватись в секунду. Тут ти їдеш, а тут вже ні. Тут ти живий, а тут ні. Ми смачно поїли. Пили каву/чай. Я сиділа й читала текст Андрія Любки про війну. І думала про свого Андрія. А мій Андрій, махнувши голою вліво, сказав, що за декілька столиків від нас сидить сам Андрій Любка. Багато Андріїв на одиницю площі) В той день, здається, перша книгарня «Є» відкривалась в Ужгороді, він був на відкриті й після прийшов на каву. Книгарня — це добре, це дуже добре. Я знову плакала. Якось часто плачу в цьому житті. Але такий мій спосіб жити. Я й сміюсь часто. Голосно. Щиро. Радію, тішусь, співаю, танцюю. А ще ці два процеси сліз й радості можуть бути разом. Зараз лютий 26-го. Змінилось багато. ​З 22-го ми з Андрієм одружились й відвідати 5 нових нових країн, багато красивого побачили, багато напланували й він залишив мене із цими планами й без них. Він не встиг народити доньку чи сина. Й вже 10-й місяць поступово стає частиною української землі, за яку стояв. А я завдяки собі, людям, книгам, пісням, роботі й ще багато чому продовжую втілюватись в реальності. Щодо книг й змін, то Андрій Любка видав ще одну й, відволонтеривши своє, призвався служити. Дякую. Слідую за його дружиною й…розумію її. Щодо книг, то сиджу в riverside й читаю про Максима Кривцова «На мінному полі памʼяті» і, звісно, знову плачу. Мені здається, що нічого кращого я ніколи не читала. Хоч прочитала я всього 27 сторінок. І якщо б мені хто дав вибір прочитати лише одну книгу в житті, то я б вибрала «На мінному полі памʼяті». Я часто дивлюсь на своє життя, як на фільм, який йде під аудіоряд мелодій. І от я бачу себе збоку: З книжкою, над якою плачу, купою серветок на столі, другим фільтром за одну годину. Люди заходять у заклад, їдять, щось обговорюють, йдуть. На їхнє місце сідають інші. Пари, які обмінюються любовʼю, обіймами, словами. Музику в закладі періодично глушить шум від кавомолки. Я бачу мигання сповіщень на телефоні: • на монобанку хтось кинув 50 гривень; • повідомлення від військового; • повідомлення з питанням, чи могла б сказати вагітній дівчині про те, що її чоловік згорів, бо побратими не можуть. І я погоджуюсь це зробити. Мене трусить, але не від холоду й навіть не від тривоги. А від відчуття життя. Яке розливається в мені й навколо. Я не знаю, що може бути кращим за життя, яке вміщає в себе все: кохання, народження, смерть, війну; снігопад, який паралізує дорожній рух; мороз, від якого тріскаються губи; вітер, який шумить прапорами на кладовищі; кошенят, які народжуються на лінії фронту; солоний піт, який стікає з лоба під час пробіжки жаркого літнього ранку; запах хвої й землі ранньою весною; нові ями на асфальті після дощу або прильоту; людей, які закохуються в 50-т; людей, які хоронять своє кохання в 20-ть, кидаючи три жмені землі в яму глибиною 1.70; людей, які просто живуть своє життя; людей, які живуть життя за ідею нації. Частину із цього, звісно, краще б ніколи-ніколи не проживати. Але. Ніби й не час на те чи інше, що відкладаєш, але й іншого часу немає. Це час нашого життя. От такого різного часу буття українцями. Часу, в якому може статись все.

Якщо маєте можливість,то долучіться, будь ласка, до збору для 56-ї на 1 Starlink. Вартість 19 тис. 🫙: send.monobank.ua/jar/9uqo8hhcF9

14 лютого минулого року був наш з Андрієм останній день й вечір разом. Остання зустріч з живим Андрієм💔 @Andrew89875680 І любові не стало. Але мені дуже пощастило мати її. Її таку чудову. І через неї отримати так багато цінного безцінного.