Ліна Костенко

Я скорше дуба вріжу, ніж мене поставлять на коліна. #ЛінаКостенко

Нам треба жити кожним днем. Не ждать омріяної дати. Горіть сьогоднішнім вогнем, Бо «потім» може й не настати. #ЛінаКостенко

Я не люблю нещасних. Я щаслива. Моя свобода завжди при мені. #ЛінаКостенко

89 років сьогодні відзначає легендарна жінка, душа і совість українського народу, слова та рядки якої змушують нестримно колотати серця мільйонів. З Днем Народження, Ліно Василівна!

Життя - як вокзал. Хтось приїжджає, хтось від'їжджає. Поцілунки і рани, клунки і чемодани, слова і фрази - все разом. #ЛінаКостенко

Вже рік старий за обрії пливе. Уже й Новий стоїть на виднокрузі. Хай у Новому буде все нове, - старі лиш вина, істини і друзі. #ЛінаКостенко

Снігурчик прилетів червоногрудий та й сніг клює. Біда його жене. О місяць грудень, добрий місяць грудень! У тебе в грудях серце крижане. #ЛінаКостенко

У кожної нації свої хвороби. У Росії - невиліковна. #ЛінаКостенко

Мова солов'їна, а тьохкають чортзна-що. #ЛінаКостенко.

Старі записнички не можна викидати. Там неповторні записи і дати. Там небуденні навіть наші будні. Там дивляться нам вслід забуті незабутні. #ЛінаКостенко

Любов — це насамперед відповідальність, а потім уже насолода, радість. #ЛінаКостенко

Людина така, яке її уявлення про щастя. #ЛінаКостенко

Не бійся правди, хоч яка гірка, не бійся смутків, хоч вони як ріки. Людині бійся душу ошукать, бо в цьому схибиш – то уже навіки. #ЛінаКостенко

Ось наші ночі серпень вижне, прокотить вересень громи, і вродить небо дивовижне скляними зорями зими! #ЛінаКостенко

Що в нас було? Любов і літо. Любов і літо без тривог. Оце і все. А взагалі-то не так і мало, як на двох. #ЛінаКостенко

Життя ішло, минуло той перон. Гукала тиша рупором вокзальним. Багато слів написано пером. Несказане лишилось несказанним. #ЛінаКостенко

Буває, часом сліпну від краси. Спинюсь, не тямлю, що воно за диво, Оці степи, це небо, ці ліси, усе так гарно, чисто, незрадливо, Усе як є — дорога, явори, усе моє, все зветься Україна. Така краса, висока і нетлінна, що хоч спинись і з Богом говори. #ЛінаКостенко

Слова натягувать, як луки, Щоб вчасно збити на льоту Нерозшифрованої муки Невідворотну німоту. Триматись вільно й незалежно, Перемовчати: хто кого. І так беззахисно й безмежно Чекати голосу твого. #ЛінаКостенко

Напитись голосу твого, Того закоханого струму, Тієї радості і суму, Чаклунства дивного того. Завмерти, слухати, не дихать, Зненацька думку перервать. Тієї паузі безвихідь Красивим жартом рятувать. #ЛінаКостенко

На старих фотографіях всі молоді. На старих фотографіях мертві сміються. #ЛінаКостенко

Все повторялось: і краса, й потворність. Усе було: асфальти й спориші. Поезія — це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі. #ЛінаКостенко

Страшні слова, коли вони мовчать, коли вони зненацька причаїлись, коли не знаєш, з чого їх почать, бо всі слова були уже чиїмись. Хтось ними плакав, мучивсь, болів, із них почав і ними ж і завершив. Людей мільярди і мільярди слів, а ти їх маєш вимовити вперше! #ЛінаКостенко