vena cava

Kyiv Independent випустили детальне розслідування про рух «Жовта стрічка», (kyivindependent.com/investigation-…) і багато чого для мене стало на свої місця Я неодноразово раніше публікував критику на адресу подібних проєктів спротиву в окупації, ставлячи запитання: «чому вони не змінюють тактику?» і «навіщо такий регулярний потік однотипних фотографій зі стрічками й листівками під камерами російських спецслужб?», глибоко в душі розуміючи, що ця історія очевидно є грантовою. Але до останнього сподівався, що організатори цих проєктів прислухаються до критики оточуючих (особливо людей, які самі жили й діяли в інтересах України в умовах російської окупації) та змінять свою тактику. Але цього не сталося з незрозумілих для мене досі причин У розслідуванні фігурує сума в 1 700 955 доларів, виділених західними партнерами на ці проєкти в період з 2022 по 2024 рік — що випливає з даних у відкритих джерелах. Це ціна ось цих сотень красивих фотографій із листівками на тлі окупованих міст, які в нас так люблять репостити й розміщувати в ЗМІ, не замислюючись про наслідки для людей в окупації, що роблять ці фото на регулярній основі вже 4 (!) роки поспіль. Практично одні й ті самі місця, одні й ті самі листівки та стрічки Цікаво, а це папір для листівок із написами в окупації такий дорогий чи, може, жовта тканина для стрічок, що це обходиться майже в 2 мільйони доларів за кілька років таких акцій? Але проблема в іншому: українці в окупації не можуть коштувати жодних грошей. Їхня безпека має бути понад усе, адже нові українці в окупації, на жаль, не народжуються. Ми маємо зробити все можливе, щоб вони залишалися на свободі й живими, знаючи, що ми про них пам’ятаємо й цінуємо. Зараз вже не 2014-й, не 2022-й і навіть не 2024-й рік, коли українцям в окупації ще доводилося доводити свою вірність країні вчинками, ризикуючи свободою. А ті найсміливіші з них, ідучи на ризики, мають розуміти, що роблять це на благо рідної України, а не за мільйони доларів, які незрозуміло кому йдуть і незрозуміло на що витрачаються. Тим більше що методи діяльності, які працювали в окупації ще кілька років тому, зараз просто втратили будь-який сенс через зміну тактики роботи репресивної машини у вигляді російських спецслужб на цих територіях Я особисто 8 років свого життя вів проукраїнський Twitter з окупації, передаючи будь-яку корисну інформацію на підконтрольну територію й висвітлюючи все, що відбувається, з точки зору українця, який залишився на окупованій території. Не отримуючи за це нічого, як і сотні інших подібних мені українців, ідучи на очевидне самопожертвування, ризикуючи особистою безпекою заради рідної України. Але якби я тоді дізнався, що хтось просто використовує мене заради фінансування своїх проєктів… Українці в окупації й так почуваються сам на сам із ворогом, покинутими й забутими всіма богами, і далеко не кожен залишається морально на плаву після всього пережитого. А коли стає відомо, що за твої подвиги (а сфотографувати стрічку в окупації — це вже подвиг) хтось просто вибиває велике фінансування, забуваючи про твою безпеку… Соромно. До цих проєктів публічно звертався не лише я, але ніхто з них так і не зміг публічно відповісти на запитання: «чому на 2026 рік вони не змінюють тактику для своїх, прости Господи, активістів?» Нагадаю, що я вже писав і продовжу: в умовах російської окупації не може бути жодних активістів — це справжні партизани. Так само там не може бути жодних ненасильницьких протестів — це територія абсолютної жорстокості й смерті з боку російських репресивних органів Словосполучення «ненасильницький протест» підходить лише для написання грантових проєктів для наших шановних західних партнерів, які не мають жодного уявлення про те, що таке російська окупація і що там відбувається

“Протасів Яр” не віддадуть під забудову: суд остаточно підтвердив законність створення заказника в Києві ⬇️ novynarnia.com/2026/04/14/pro…