сира копія

У вирі останніх подій не забувайте про ветеранів. Так, сьогодні вся увага прикута до Міністерства оборони та Головнокомандувача. І це справді важливо. Але поки всі дивляться в один бік, ми ризикуємо пропустити інше ухвалене рішення, наслідки якого будемо відчувати роками. Новим міністром у справах ветеранів стала людина, яка не має досвіду роботи з ветеранами. Людина, яка не займалася формуванням ветеранської політики, не будувала систему переходу від військової служби до цивільного життя, не працювала з родинами загиблих чи сім’ями ветеранів. Людина, яка на власному досвіді не розуміє, що означає бути ветераном. Ба більше, саме ця людина публічно висловлювалася про ветеранів у спосіб, який ставить під сумнів їхню здатність бути частиною державного управління та політики. Вона транслювала в медіа ті самі стереотипи про ветеранів: «ПТСРщики», неспроможні, небезпечні, конфліктні. І тут виникає логічне питання. Усі ці роки держава, міжнародні донори та громадський сектор вкладали величезні ресурси, щоб ветерани ставали управлінцями. Їх навчали публічному управлінню, місцевому самоврядуванню, політичному лідерству, міжнародній дипломатії. Для цього створювали окремі програми, залучали іноземних експертів, виділяли мільйони гривень і доларів. Усі ці роки ми докладали максимум зусиль, щоб розвінчати міфи про ветеранів війни, навчити цивільне населення етичної та екологічної взаємодії, припиняти будь-які маніпуляції на тему ветеранів. Навіщо? Щоб ветерани не були лише отримувачами державної політики, а стали її авторами. І одним політичним рішенням усе це фактично знецінюється та множиться на нуль. Який сигнал зараз отримують міжнародні партнери? Що можна роками інвестувати у розвиток ветеранів, але коли приходить час ухвалювати кадрові рішення, влада все одно не готова довірити їм профільне міністерство. Партнери, які дивляться на український досвід розбудови ветеранської політики й шукають відповідь на запитання: «Чи впорається держава з поверненням такої великої кількості ветеранів до цивільного життя?», бачать лише одне — держава не може або не хоче. Ми отримали дуже небезпечну комбінацію. З одного боку — міністерство очолює людина без профільного досвіду роботи з ветеранами війни та їхніми сім’ями. З іншого — усім ветеранам, які роками навчалися, готувалися до державної служби й повірили, що їхній досвід потрібен країні, фактично показали: цього недостатньо. Або ж він взагалі нікому не потрібен. Вашим голосом буде людина, яка не має власного досвіду й глибокого розуміння цієї теми. Голосом ветеранської спільноти буде не представник цієї спільноти. І саме це стає одним із найгірших сигналів для розвитку ветеранської політики з початку повномасштабної війни. Це сигнал про погане майбутнє, яке може чекати захисників і захисниць після повернення з війни. Або простіше: держава не чекає на вас у цивільному житті. @katalina_ada

тренер: треба дотримуватись режиму сну лікар: треба дотримуватись режиму сну русняві балістичні ракети: єбуть гармін: добрий ранок! от ваш аналіз сну в годину. відновлення погане, готовність до тренування низьке й взагалі йди нахуй, придумуєш собі

@ileoanna я якось просто змирилась з думкою, що високобілкова їжа мені не смачна, бо просто втомлює це вже рахувати та перераховувати. тепер живу майже без радостей життя, окрім моменту чіт-мілу. але добре, що овочі та фрукти ще приносять задоволення

колись на піку свого ітінг дісордера робила тєфтєлі з курячого фаршу, знежиреного кисломолочного сиру і протеїну 🤡

дуже прошу усіх вас дочитати до кінця. це Олександр. боєць, який пройшов крізь таке пекло, що більшість із нас не зможе навіть уявити. у вересні минулого року на Покровському напрямку він отримав важку мінно-вибухову травму. один із уламків пройшов через орбіту ока. Ока немає, а в голові досі залишаються металеві фрагменти, які лікарі просто не ризикнули виймати. одразу після поранення Сашко взагалі не ходив і не розмовляв. спочатку була реанімація і боротьба за життя, а потім нескінченний, виснажливий майже річний марафон лікарнями. у такі моменти здається, що доля остаточно відвернулась. але якщо війна і вчить нас чогось, то саме тому, що людина здатна кинути виклик і перебороти найважчі випробування. увесь цей час поруч із ним була дружина, яка їздила за ним усюди, тримала за руку і не давала здатися. батьки у Сашка вже літні, тому весь цей титанічний психологічний та фізичний тягар ліг на її плечі. і знаєте що? вони вигризли величезний прогрес. Сашко, який лежав абсолютно нерухомо, сьогодні сама розмовляє, самостійно одягається, ходить без сторонньої допомоги, дивиться в телефон і повертає собі контроль над цим світом. для людини з такою травмою голови це не просто медичні показники. це справжнє диво, помножене на залізну волю. але зупинятися не можна. мозок і тіло бійця потребують подальшої професійної реабілітації, щоб повернути його до максимально повноцінного життя. нажаль це коштує чималих грошей. наша допомога Сашку - це навіть не благодійність у звичному розумінні. ми з вами не маємо права пройти повз чоловіка, який віддав за нас же своє здоровʼя, а тепер продовжує свій рух вперед всупереч усьому. Олександра треба підтримати. його боротьба триває, і ми маємо бути в ній присутні. кожні наші донати й поширення - це його наступний крок. банка: send.monobank.ua/jar/4FanmS3DXD

почала дивитись Мерліна, раніше в дитинстві мала знайомство тільки з окремими серіями на тб моє єдине питання від серії до серії – WHY ARE YOU GAY?

добрий ранок всім, особливо уклону, які стають на захист водія в ситуації, де він абсолютно неправий та закінчують діалог, не даючи тупо закінчити речення це була остання поїздка цим сервісом 🙋‍♀️

ПОТРІБНА КРОВ! 3+ резус фактор. Друзі, треба ще ваша допомога. ЦЕ ТЕРМІНОВО! Зараз в Александрвіївській лікарні в Києві лежить мій дідусь. Від постійних обстрілів і стресу в нього рецидив і раку шлунку і виразки і ще чогось, шо я не запам'ятав. Це людина, яка була все життя зі мною на рівні з моїми батьками, виховував мене, балував, коли я був малим, вчив на велосипеді їздити і багато чого іншого. Я його дуже люблю але йому зараз дуже погано і потрібні донори крові. Якщо у вас 3+ кров і ви можете бути донором - напіші мені в пп.

@heitspich idles 🤌

Як фоткатись у відпустці щоб на тебе потім не пизділи в інтернеті

хочеться мати співрозмовника, поки сиджу в укритті, я вже бо 1000 рівня у маджонгу дійшла

я хочу буть котом бо мої хвостаті знають, коли я маю прийти додому та виглядають з вікна в очікуванні я теж хочу виглядать з вікна свою людину з роботи

@BzickOff о, дякую, спробую, бо томати люблю у будь-якому вигляді

@colossusijm Додати дрібнонарізаних помідорів, приправу отаку, а далі за смаком. Ідеально коли не любиш солодке

як добрать білок кисломолочним сиром й не ригать………..

@Hells_Ball3 не дякую…

@colossusijm Банку згущонки туда. Не дякуй🫶🏼

@RobertZeltinsh @poltava_x @ChuikoPavlo 😏

@poltava_x Це має бути якась конкретна бабка?

Скільки треба прожити в Києві щоб казати що ти киянин?

начальнік вибач не можу працювать – як сідаю за робочий стіл так тривога починає гудіть

Жінка написала свою першу книгу, ось вона: komubook.com.ua/books/podorozh…

Друзі, постраждав один із найстаріших такмед-фондів України LELEKA З приміщенням вони розберуться, але донат на такмед все ще треба, бо найближчим часом проводити додаткові активності задля зборів їм буде непросто. Тож донат, комент, репост будь ласка! send.monobank.ua/jar/8dYUdnmGdz

так а коли спать?

@aantonsalsa та ну його в пизду

Розказуємо вам те, на що особливо не звертають увагу. А дарма. Стабільно з 2014 року носяться з ПТСР, породжують нові і нові міфи, купа іншої популістично-політичної інфи. Щоб протидіяти спекуляціям — читаємо усьо, що стосується психічного здоров’я 🤝