Dr. Endorphin

@Ola_Suprun 🤣

Як можна не хотіти жити у Львові?)

@Ola_Suprun Фе :)

Коли ви реально самостійно свідомо їли майонез? Салати в гостях на паску не рахуємо.

Важко повірити, що колись мені подобався твітер і його вайб. Сьогодні мені вайбовіше серед моїх пʼятьох контактів у страві. В рази 🥰

@olasuprun Невже це справді допомагає? Адже після першого, це вже не досипання, а розхитування своєї нервової системи (у мене так було б), чи для тебе навпаки?

@olasuprun Навіщо стільки? Чи це сигнали старту різних ранкових завдань? 👀🙂

Я прийшла на начебто знайомий класичний масаж, а отримала ролеркостер з болю, тепла, акробатики і трансу. Повернулась додому сонна, розібрана і зібрана водночас. Стверджую офіційно: це найсильніша атракція нашого району. І я ще піду. Можливо.

І почала масажувати скальп, обличчя, шию, ключиці. Повільно. Ідеально. Я ледь не заснула. Знову кайф. Раптом, невербальна команда сісти в позу лотоса. І ще кілька міцних маніпуляцій і акробатичних прийомів. Фінал — крижаний рушник на плечі. І світ вкотре різко перемкнувся.

У моєму районі раптом відкрився тайський масаж. Поодинокий соціалістичний залишок часів ПНР — звичайна сіра середньоповерхівка і раптом шмат фасаду стає яскраво-бірюзовим. Тайські символи, трохи містики, трохи екзотики.

@max_kidruk Ура! Стаю в чергу 😇

@dr_endorphin Так. Восени.

Три роки роботи. Майте бога в серці, ну.

@NikaMastierova Коли носила брекети 15 років тому (в сумі, протягом понад трьох років), єдина жалоба в мене була за кукурудзою на качані. Теоретично могла б, але занадто велике зусилля чистити дуги. Сьогодні я повторюю ортодонтію, але тішусь рішенню вибрати елайнери. В їжі без обмежень 🙂

Хто ходив з брекетами, розкажіть, дійсно багато що перестали їсти? Типу тверде Маю Ще тиждень, щоб наїстись 😂 Що вам хотілось найбільше, але не можна було?) діліться, цікаво А якщо їли все без проблем, теж розкажіть

@Ola_Suprun Але ж це ще більше ускладнює і сам момент і самосприйняття.

В найскладніші моменти правда хочеться щоб не вчили, як жити і дали гроші

Найсильніші зрушення відбуваються плавно. Без гучних інсайтів і без моменту "ось воно". Просто в якийсь момент людина говорить і ти чуєш інший рівень мислення, іншу опору, іншу траєкторію. Саме заради цього я вплітаю менторство у щільний графік, бо це те, що робить мене собою.

Є відчуття, що я могла б менторити по колу, безперестанку, без перерв і без вигорання. У будь-яку пору, в будь-якому ритмі. Кожна сесія як ковток свіжого повітря, для обох. Це той рідкісний тип роботи, де енергія не витрачається, а перетікає і повертається. Завжди.