🚙 драйвер з Оболоні🇺🇦🇵🇱🇬🇧🇪🇺🇺🇸🇯🇵🍺

Любіть Україну, як сонце, любіть як вітер, і трави, і води, В годину щасливу, і в радості мить любіть у годину негоди. Любіть Україну у сні й наяву вишневу свою Україну красу її, вічно живу і нову і мову її солов'їну. Без неї — ніщо ми, як порох і дим Розвіяний в полі вітрами...

Ніколи такого не було і от знову. З 5 підорів які ламали ветерана ЖОДЕН не воював. Більш того,більшість з тих пітухів прийшла в ТЦК в 2025 році.

Та за шо?! Астанавітєсь!

Нана блять, було 195 грн. Дайошь національний мобільний кешбек! @Svyrydenko_Y

ТЦК стріляють по людям в Дніпрі 😡 Зегниди Будьоний і Умєров полетіли в США ліпити капітуляцію, а Татаров за наказом Зєлєнцмана посилює терор ТЦК і ментів всередині України, щоб люди вищали: "Здавайте все! Хатім міра, референдума і переобрати сцаря Зе!"

Володимира Балуха - проукраїнського кримчанина, якого кацапи засудили у 2016 році, але згодом обміняли, побили в Шевченківському районному ТЦК у Києві. Інваліда 2 групи з металевою пластиною в черепі, били по голові і всю ніч тримали в наручниках.

@beijingass Тєрєсний обід, з віскі😆

Полетели, соколики

Побили Балуха

@AndrijBuba30872 Тре ще літор

Земан нехвільтровоне штирі літрі Кубоса серовяліна дві шт Сирпачька одн шт Піса зсиром однашт Піса місна одн щт Коросі прі ноявності трі шт

OSCE Parliamentary Assembly sends Putin's former interpreter Daria Boyarskaya – sanctioned by Poland, detained by Lithuania – on an election observation mission to Budapest.

@sud_gazeta Дібіли

В Україні хочуть дозволити рух між смугами — Кабмін просять змінити ПДР sud.ua/uk/news/public…

@sud_gazeta Працівник тцк, військовослужбовець тцк, тепер інструктор. Як не називай людолова він людолов і є

Чоловік поранив ножем інструктора ТЦК під час вручення повістки — що вирішив суд sud.ua/uk/news/sudebn…

@SantehnikHty @vamkrush @FOP_JSS Вчора Дарниця

@driver_Obolon @vamkrush @FOP_JSS А шо перекривають? Бо я позавчора в центр їздив на метро, то ніхт не бачив ТЦКунов.

Джізус @FOP_JSS шо там по тецека ситуація. Ти вже покатався, єсть общая картінка?

@SantehnikHty @vamkrush @FOP_JSS Новокостянтинівська, костаньтнівська, електриків

@FOP_JSS @vamkrush Плохо, бо сьодня він вже по 75

@driver_Obolon @vamkrush Менше пів бака бінзіни

Депутата із Сокаля підозрюють у фіктивній позиці на $800 тис. та недостовірному декларуванні, — "Схеми" zahid.espreso.tv/novyny-lvivsch…

Чому буквально всі депутати партії зеленського завжди виявляються, корупціонерами, мародерами, злочинцями та зрадниками? 🤔 Невже їх спеціально відбирали руками російського агента арахамії, який очолює партію зеленського? 🤔

Мирівська сільська територіальна громада На щиті до рідної домівки повертається наш земляк, житель села Стрюківка — Бібіков Артем Валерійович, 28.03.2002 р.н Артем народився та виріс у селі Стрюківка, навчався у Виводівській школі. Попереду у нього було все життя, мрії та плани… Але, не зважаючи на свій юний вік, він не зміг стояти осторонь, коли Батьківщина потребувала захисту. Артем став на захист рідної землі та мужньо виконував свій військовий обов’язок. Захисник зник у районі населеного пункту Максимівка Волноваського району. Майже півтора року рідні, близькі та вся громада жили надією на добру звістку, вірили та чекали… На жаль, сталося найстрашніше. Останній раз Артем виходив на зв’язок 03 листопада 2024 року. Невимовний біль та гіркота втрати стискають серця… Молода душа, обірване життя, ще один Герой, який віддав найдорожче — своє життя за Україну, за наше мирне майбутнє. Висловлюємо щирі співчуття мамі, рідним, близьким, друзям та всім, хто знав Артема. Розділяємо ваш біль та схиляємо голови у глибокій скорботі. 18 березня 2026 року громада зустрічатиме та проводжатиме в останню путь нашого Героя — БІБІКОВА Артема Валерійовича.

🇺🇦 In Odesa, Zelensky's henchmen continue hunting "volunteers". Hello 👋 Ursula @vonderleyen if you or your child has been conscripted to die in trenches! Do you see these scenes in democratic countries?

Оржицька селищна рада З глибоким болем, невимовним сумом і розірваним серцем повідомляємо про втрату Захисника України, жителя села Онішки, Шульги Романа Володимировича, який мужньо виконав свій військовий обов’язок і загинув у бою за Україну, її свободу та незалежність 02 листопада 2023 року поблизу населеного пункту Кліщіївка Бахмутського району на Донеччині. Більше двох років рідні жили між надією і болем… Чекали, вірили. Щодня ловили кожен звук, кожен дзвінок, кожне повідомлення — з однією думкою: «Живий, повернеться, обов’язково повернеться…» Уявляли, як він відчинить двері, усміхнеться і скаже: «Я вдома». Та, на жаль, дива не сталося… Після кількох генетичних експертиз надійшло підтвердження найстрашнішого — у березні 2026 року Роман повертається додому, востаннє, «на щиті»… Шульга Роман народився 02 вересня 1989 року в селі Онішки в люблячій родині. Єдиний син, найдорожчий скарб для батьків, їхня надія, радість і гордість. Ріс щирим, добрим, чуйним хлопцем, не завдавав клопоту, завжди поспішав допомогти, підтримати, розрадити. Поруч із ним ставало тепліше. Після закінчення Оржицької школи здобув фах електромонтера з ремонту побутової техніки у Лубенському СПТУ №12. Не цурався жодної роботи, працював у громаді на рубероїдному заводі, згодом у столиці, а перед війною — в Оржицькій дільниці АТ «Лубнигаз». Коли прийшла велика війна — він не стояв осторонь. З перших днів став до лав місцевої територіальної оборони. Без зайвих слів, без пафосу, не турбуючи батьків, пройшов медогляд — і вже 1 липня 2022 року був у строю Збройних Сил України. Після короткого навчання — фронт. Ізюм… Бахмут… пекло війни, яке не передати словами. Роман стійко ніс свій обов’язок. Не скаржився. Беріг рідних від тривог. Але одного разу не зміг стримати болю — зізнався мамі, як там страшно, і тихо попросив: «Помолися за мене…» І навіть тоді він більше думав про них, ніж про себе. Свій останній бій Шульга Роман прийняв на початку листопада 2023 року. Як розповіли батькам побратими — до останнього подиху залишався Людиною і Воїном: рятував пораненого товариша, витягуючи його з-під вогню. Саме таким був Роман — відважним, самовідданим, із великим серцем. Він умів дружити, підтримати, розвеселити. Його пам’ятають усміхненим, щирим, відкритим, із добрим гумором. Був люблячим сином, турботливим батьком для сина Макарчика, який так чекав на тата. Був коханим, рідним, цілим світом для своєї родини. І тепер цей світ зупинився. Жодні слова не здатні втамувати цей біль та не заповнять порожнечу, яку залишає така втрата. Від імені всієї громади висловлюємо найщиріші співчуття батькам Романа — Ларисі Вікторівні та Володимиру Миколайовичу, синові Макару, цивільній дружині Карині, рідним, близьким і побратимам. Схиляємо голови, розділяємо біль, молимося за спокій його душі. Світла пам’ять Герою. Вічна слава Захиснику України. Герої не вмирають — вони живуть у наших серцях, у нашій пам’яті, у кожному нашому дні, за який він віддав своє життя.