Yevstraty Zoria

Першого травня ми вшановуємо пам՚ять видатного українського святого, священномученика Макарія, Митрополита Київського і всієї Руси, нетлінні мощі якого вже багато десятиліть спочивають у столичному Володимирському патріаршому кафедральному соборі. До того його святі мощі понад 400 років перебували у Софійському соборі, допоки радянська влада не закрила Святу Софію для молитви. Вшановуючи нашого славного першоієрарха, який очолював Київську Митрополію наприкінці XV століття і який був соборно висвячений у сан архієрея, отримав відповідну грамоту від Константинопольського Патріарха, мав офіційний титул «Митрополит Київський і всієї Руси» – ми відновлюємо та стверджуємо правдиву пам՚ять про священномученика Макарія, вшановуємо багатовікову історію Української Церкви, розвінчуючи міфи та пропаганду Церкви московської. Ми знову нагадуємо всім, а особливо тим, хто досі ще живе неправдою «русского міра», його міфами: не Москва, а Київ є Матір'ю міст Руських! Не московською, а київською була давня княжа держава. І не ті, хто сидять на московському престолі, мають істинне право на титул і спадок Руси, а Київські Першосвятителі. Ми знаємо цю правду, ми свідчимо про неї та будемо її утверджувати! І нехай молитовне заступництво священномученика Макарія, Митрополита Київського і всієї Руси, нашого видатного Першоієрарха, і молитви та приклад служіння всіх святих України-Руси, допомагають нам у цій боротьбі за істину!

Дорогі наші сестри у Христі – парафіянки наших громад, сестри-черниці, наші матері й бабусі, наші співробітниці, всі жінки-християнки! Сердечно вітаю всіх вас зі святом жінок-мироносиць – нашим православним жіночим святом! Ви – справжні жінки-мироносиці сучасності, бо за покликанням, за волею серця наслідуєте їхню віру, виявляєте любов і турботу до ближніх та робите так багато повсякденних, потрібних і добрих справ, що неможливо уявити, як би все існувало без вашого піклування та уваги. З нагоди нинішнього свята висловлюю щиру подяку і повагу українському жіноцтву, яке в ці тяжкі часи війни несе особливий тягар і турботу. Багато з вас добровільно стали воїнами-захисницями. Багато несуть важливу службу, рятуючи та лікуючи постраждалих. Багато за покликом серця є волонтерками, благодійницями. Радий бачити у нашій Церкві кожну з вас, яка знаходить час і можливість прийти на богослужіння та підносити разом сердечні молитви за український народ, за наших захисників, за рідних та близьких. Дякуємо вам за це від повноти Церкви, і нехай приклад і молитовне заступництво жінок-мироносиць і надалі допомагають усім вам!

Вшановуючи сьогодні пам՚ять великомученика Юрія Переможця, ми звершували Божественну літургію в чудовому храмі в Житомирі, названому на честь цього святого. В нинішній святковий день громада Свято-Георгіївського храму відзначає перше десятиліття від часу його освячення. А для нас він є особливим не лише за своєю архітектурою, що відтворює обриси грузинських церков, але і за поєднанням у житті цієї громади грузинських та українських традицій. Цей храм є видимим свідченням того, як тісно переплетені історичні долі двох наших християнських народів, яким довелося протягом століть виборювати своє право бути незалежними, а також захищати свою духовну ідентичність. І український, і грузинський народи глибоко шанують святого Юрія Переможця, великомученика і славного воїна Христового. Щиро просимо у Господа, щоби Він за молитовним заступництвом святого Юрія Переможця і всіх святих мучеників зміцнював кожного нас у боротьбі за правду та у протистоянні злу. А особливо ми зараз молимося за допомогу нашим воїнам-захисникам, за перемогу над російськими загарбниками, щоби благословенний мир повернувся на нашу українську землю. Святий великомученику Юрію, моли Бога за нас, наших воїнів-захисників і за весь побожний український народ!

Святий великомученику Юрію, моли Бога за нас, наших воїнів-захисників і за весь побожний український народ!

Добре видно у нинішньому світі згубні наслідки страшної гордині, яка просто випалює в людях все людське, добре, правильне, яка спотворює світобачення і світорозуміння, призводить до агресії, руйнувань, вбивств. Ненаситна гординя спонукає людину вважати себе ледь не богом на землі, виправдовувати власні злодіяння, вивищуватись над іншими, знецінювати чужі життя, утверджуватись в ілюзії вседозволеності та свавілля. Здається, зараз ця згубна й небезпечна ілюзія досягла свого апогею. Диктатори й тирани, агресори й загарбники шматують і розпинають цей світ, знецінивши найдорожчі дари Божі – свободу та життя. І заради чого? Задля ще більшого збагачення, ще більшої влади над іншими? У цій ганебній нерозумності слід зупинитися! Припинити знеславлювати, ганьбити, спотворюти себе перед людьми та перед Господом. Бо немає більшого безчестя за те, коли людина завдає скорботи ближньому та підносить себе над ближніми. Згадайте слова Ісуса Христа: «Хто хоче між вами бути більшим, нехай буде вам слугою. І хто хоче між вами бути першим, нехай буде вам рабом» (Мф. 20: 26 – 27).

Сьогодні - Світлий четвер. Так він іменується у церковній традиції, бо всі дні Великоднього тижня - світлі. Адже вони нагадують про радість та світло, які Христове Воскресіння принесли людству. Однак нинішній ранок для Києва та багатьох інших міст України були оповиті чорним димом, спалахами вибухів, звуками сирен сповіщення про чергові російські терористичні атаки. Багато поранених. Є загиблі. Країна-агресор наполегливо вдає з себе «захисника християнських цінностей». Недільної ночі кремлівський тиран зі свічкою в руках постояв на святковій службі, вислухавши черговий потік ницих вихвалянь на свою адресу від очільника російського патріархату Гундяєва. А після цього - дав нові накази руйнувати та вбивати. Це - антихристинство. Це - ганебне паплюження віри та моралі. Це - наочне нагадування про антихриста, який має зʼявитися в останні дні, коли «вiд­криється чоловiк грiха, син погибелi, який противиться i звеличується над усiм, що зветься Богом‚ або святинею, так що в храмi Божому сяде вiн, як Бог, і за Бога себе видаватиме» (2 Солунянам 2:3-4). Ми дякуємо нашим захисникам, які у ці дні відбили більшість російських атак і не дозволили здійснитися усім сатанинським терористичним планам. Дякуємо рятувальникам і медикам та всім, хто допомагає постраждалим. Молимося за одужання поранених. Вічний спокій душам загиблих. А на кремлівського тирана-Ірода і всіх слуг його, на всіх, хто досі схиляється перед московським кривавим троном, за вчинені злочини нехай прийде справедлива Божа відплата. Нехай здійсниться на них те, що «… говорить Господь: Я вже не буду мовчати про беззаконня, які звершують вони нечестиво, і не буду тер­піти у них того, що вони роблять злочинно: ось, кров невинна і праведна волає до Мене, і душі праведних взивають безперестанно. Пом­щуся їм, — говорить Господь» (3 Езд. 15:7-9). Боже Великий, Єдиний, нам Україну храни!

Дорогі брати і сестри! Від тисячолітніх святинь Києва – наших кафедральних соборів Святої Софії, Володимирського патріаршого та Михайлівського Золотоверхого, від української Печерської Лаври щиросердечно вітаю вас з Великоднем. Воскресіння Христове – не символ і не легенда, але істина та реальність, яка ввійшла в людську історію і змінила її назавжди. Світло Христове, світло життя не просто колись, у давній час, засяяло через воскресіння Спасителя – через нашу віру в Христа воскреслого воно і нині стає для нас зброєю в боротьбі з темрявою віку цього. Сьогодні наш народ переживає тяжкий час війни. Але навіть у цих обставинах не згасає те, що становить основу людського життя – віра, надія і любов. Саме в цьому полягає глибинний сенс Пасхи: свідчити про те, що навіть після найтяжчих випробувань можливе відродження, а серце людини, яке не втрачає любові, стає місцем, де зростає оновлене безсмертне життя. Добрі побажання та слова надії на перемогу світла і правди нехай долинуть нині до всіх дітей України, де б ви зараз не були, і найперше – до наших героїв-захисників. Бажаю, щоби світле свято Христового Воскресіння збагачувало життя кожного своїм духовним сенсом, а Господь зміцнював усіх нас, дарував сили і мудрість для примноження добрих справ. Світло в темряві світить, і темрява не огорнула його. Тож наповнимось цим світлом, нехай воно буде нам зброєю проти зла, яке неодмінно зазнає поразки та осудження, бо воістину ХРИСТОС ВОСКРЕС!

Із щирою радістю вітаємо всіх братів і сестер у Христі зі світлим святом Великодня – зі спасительним Христовим Воскресінням! Христос воскрес – і з Ним оживає наша надія, наша сила і віра в перемогу життя, правди та свободи. Слава Богові на віки віків! Христос воскрес!

Сьогодні ми зустріли ранок 1500-го дня повномасштабної війни в Україні. Ранок, який дарував нам Бог, Сили оборони України і всі небайдужі люди світу, які мають добру волю та підтримують наш спротив агресору. Безперечно, що ми відчуваємо втому і виснаження від війни. Але маємо триматися, не можемо впасти, зневіритись, не можемо втрачати сили – насамперед духовні. Бо лише духовно сильні здатні здобути перемогу. Де брати цю силу? Там, де ми її знаходили раніше і завдяки чому кремлівський тиран досі не досяг своїх чорних цілей. Наша сила – в нашій любові, в нашому серці, в нашому правильному свідомому виборі. В нашій вірі. Тому ми обираємо боротьбу, а не підкорення, правду, а не оману, сторону світла, а не темряви, Бога, а не диявола. Зустрічаючи кожен новий день нашої боротьби, ми знаємо і віримо: на нашому боці, на боці України – правда. А там де правда – там Бог. А де Бог – там перемога. З Богом – перемагаймо!

Ми, дорогі брати і сестри у Христі, не раз запитуємо себе, чому серед християн так високо і благоговійно вшановується Пресвята Богородиця? Що є джерелом цієї особливої любові та пошани, яка проходить крізь віки й об’єднує вірних у спільній молитві? Ми шануємо Пресвяту Богородицю не тільки тому, що Вона стала Матір’ю Спасителя, але й тому, що Вона показала шлях істинної віри – глибокої, не показної, але непохитної. У цьому Її велич і Її близькість до кожної людини. Вона є прикладом чистоти серця, покори і любові, яка не шукає свого, але віддає себе повністю. Саме тому ми звертаємося до Неї в молитвах, довіряємо Їй свої радості й скорботи, відчуваючи Її материнське заступництво і підтримку. Особливо глибоко ця пошана відчувається в історії нашого українського народу. У часи випробувань, воєн, втрат і поневолення люди звертали свої молитви до Богородиці, як до Небесної Матері і Заступниці. Її образ супроводжував наш народ у найтемніші періоди історії, даючи надію, укріплюючи дух і нагадуючи, що навіть у стражданні Бог не залишає Своїх дітей. Сьогодні, коли ми з кожним днем наближаємося до світлого свята Великодня, ми ще глибше усвідомлюємо цей зв’язок. Адже шлях до Воскресіння проходить через жертву і біль, які пережила і Пресвята Богородиця разом зі Своїм Сином. Вона стоїть поруч із нами і в наших стражданнях, і в нашій надії на оновлення життя. Нехай Пресвята Богородиця буде для нас прикладом незламної надії і любові, яка веде до світла Воскресіння.

Царство Небесне і вічний спокій Святійшому Патріарху Філарету! Молімося за упокоєння його душі в оселях праведників 🙏

ЧОМУ РОСІЯ ВТРАТИТЬ ПРАВОСЛАВ’Я? / Клімкін питає Євстратія Зорю youtu.be/aO7AKLRXCOU?si… через @YouTube

Сьогодні відвідав столичний Центр кардіології та кардіохірургії МОЗ України, аби духовно підтримати пацієнтів, зокрема, наших захисників, які перебувають на складному лікуванні та відновленні, щоби подякувати лікарям і медичному персоналу за їх складну й дуже потрібну роботу, а також щоби благословити оновлене реанімаційне відділення кардіоцентру. Кожне збережене життя – це перемога. І наші лікарі тут, хоч і під відносно мирним небом, але теж ведуть свою запеклу боротьбу за життя людей, рятуючи наших поранених захисників, наших новітніх мужніх героїв. Нехай Господь завжди вам допомагає у вашій важливій праці! Нехай Боже благословення і надалі перебуває над усіма вами! Всі ми, кожен на своєму місці, маємо й надалі робити те, що від нас залежить. Бо не лише на фронті, а й в тилу виборюється наша майбутня українська перемога!

Для кожного українця знайомство з Тарасом Шевченком відбувається по-своєму і не завжди одразу. З роками його слово відкривається глибше: різке, чесне, без прикрас, але сповнене великої любові до людини й України. Тарас Шевченко не втішав і не заспокоював – він пробуджував. Саме тому його творчість актуальна і сьогодні, змушуючи думати, обирати сторону і брати відповідальність. 9 і 10 березня – дні осмислення його постаті. 9 березня ми згадуємо його народження, а 10-го – відхід у вічність поза рідною землею. Однак у травні ми відзначатимемо 165-ту річницю його перепоховання – повернення додому, в Україну. Це повернення стало не лише історичним фактом, а глибоким символом: дух поета завжди був і є з власним народом. Шевченко надзвичайно точно відчував головну загрозу для України. Він без ілюзій бачив імперську суть московщини, її жадобу до чужої землі й зневагу до людського життя. Його біль за Україну перегукується з нашими втратами, руїнами і випробуваннями теперішньої війни. Та, можливо, найважливіше його прохання до нас – єдність. Він розумів, що внутрішній розбрат нищить народ не меншою мірою, ніж зовнішній ворог. І зараз цей заклик звучить як життєва необхідність: триматися разом, чути одне одного і пам’ятати, заради чого ми стоїмо. Бо лише в єдності, взаємній повазі та любові народжується сила, здатна привести Україну до Перемоги. З Богом! #Церква_з_тобою

У звʼязку із погіршенням стану здоровʼя через загострення хронічних хвороб Святійший Патріарх Філарет був госпіталізований до медичного закладу в Києві. Закликаємо всеукраїнську паству підносити посилені молитви за здоровʼя Святійшого Патріарха Філарета.

Третій тиждень Великого посту ми цьогоріч розпочинаємо, вшановуючи пам’ять сорока святих воїнів, які були замучені в Севастійському озері під час одного з жорстоких гонінь на християн у Римській імперії близько 320 року. Ці сорок севастійських мучеників були гідними воїнами, освіченими, мужніми і згуртованими як на полі бою, так і в мирний час. Правдива віра в істинного Бога допомагала їм залишатися незламними попри всі випробування. Сенс їхнього подвигу був не просто в терпеливому перенесенні страждань, а у всецілій довірі до Бога навіть перед загрозою смерті. У тому, що вони не склали свою духовну зброю перед силою неправди, не капітулювали, не просили від мучителів милості та не прагнули з ними знайти порозуміння через відступництво. І вони перемогли. Молімо Господа, щоби Він за заступництвом сорока святих севастійських мучеників дарував нашим воїнам силу духу, наснагу і міць, щоби з вірою та Богом в серці захищати нашу рідну землю, бути непохитними, відстоювати правду та йти шляхом, який приведе усіх нас до повної перемоги. З Богом – перемагаймо!

У тисячолітній Софії Київській, в четверті роковини від початку повномасштабного російського вторгнення, в Національний день молитви, за участі Президента України, керівників нашої держави, високих закордонних гостей, а також представників Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій ми підносили щирі молитовні прохання за Україну та її народ, за перемогу над агресором та встановлення правдивого, справедливого і тривалого миру. Різними мовами та в різних релігійних традиціях підносились ці прохання до Всевишнього – але в єдності прагнень миру і перемоги правди. Молилися за наших захисників, за жертв російської агресії, за викрадених українських дітей та їхнє повернення додому, за наших полонених, за тих, хто страждає під кремлівською окупацією. О Всесильний Господи! Почуй наші молитви, споглянь у час важких випробувань на нашу державу Україну. Благослови та зміцни наших воїнів, Президента, владу, уряд та весь наш український народ, які протистоять підступному російському агресору на землі, на морі та в повітрі. Благаємо Тебе, даруй нам з іменем Твоїм перемогу і справедливий мир утверди!

24 лютого, в роковини російського повномасштабного вторгнення в Україну, встановлено Національний день молитви. Бо молитва є серед того, що нас справді єднає, вшановує пам՚ять полеглих і підноситься до Бога за живих. Сьогодні в наших храмах звучить Молитва за Україну, наш духовний гімн «Боже Великий, Єдиний». Слова цього духовного гімну надихають, мотивують та єднають всіх українців в турботі за долю і волю нашої держави, нашого народу. І ми щиро просимо Всевишнього: «Боже Великий, Єдиний, нам Україну храни!».

Нехай цей Великий піст буде для вас часом вашого особистого духовного подвигу, вдосконалення та зміцнення, щоби продовжувати боротьбу зі злом, ворогами видимими і невидимими, та рухатись вперед – з Богом, до перемоги!

П’ятий Великий піст в умовах повномасштабної війни. Дорогі брати і сестри, нехай цей піст, ця десятина нинішнього календарного року, стане особливим часом для духовного зміцнення, для віднайдення у собі сил та стійкості продовжувати боротьбу, давати відсіч злу. А для тих, хто цього потребує, нехай нинішній піст стане часом і духовного прозріння, звільнення від кайданів брехні та омани «русского міра». Первісним значенням слова «піст» у давніх мовах було «тримати міцно, стійко». По суті, цей же сенс залишається головним для постування й донині. Зараз, у час війни проти російського агресора, для нас, вірних, найважливіше не зламатися, не здатися, не зневіритись, а триматися стійко, незламно, разом. Нехай Господь благословляє всіх нас і направляє на спасительному шляху Великого посту, наближаючи світлий день нашої перемоги над злом! Богу нашому слава на віки віків.