ВітамінКа🇺🇦

Я з України. Я дякую Польщі за підтримку. Всім і кожному.

🕯️СВІТЛА ПАМ’ЯТЬ ГЕРОЮ: ДО РІДНОГО ДОМУ «НА ЩИТІ» ПОВЕРТАЄТЬСЯ ОЛЕГ ДРАГОЙ З глибоким сумом повідомляємо, що, виконуючи свій військовий обов’язок із захисту України, загинув уродженець Ренійської громади, солдат Драгой Олег Олексійович. 10 червня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Новопіль Волноваського району Донецької області обірвалося життя мужнього воїна, який до останнього залишався вірним Військовій присязі та українському народові. Він віддав найдорожче — своє життя — за свободу і незалежність України, за мирне майбутнє своїх дітей, рідних, своєї громади та всієї держави. Схиляємо голови у скорботі перед світлою пам’яттю Захисника. Висловлюємо щирі співчуття рідним і близьким, побратимам та всім, хто знав і шанував Олега Олексійовича. Ім’я Героя назавжди залишиться в пам’яті громади як символ мужності, честі та відданості Батьківщині. 🕯️Вічна пам’ять Захиснику! Про дату, час і місце прощання та поховання буде повідомлено додатково.

17 вересня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Самотоївка на Сумщині загинув солдат Іванський Євген Юрійович. Від імені всієї громади, Кам’янської міської ради, виконавчого комітету та особисто від себе висловлюю глибокі співчуття рідним і близьким полеглого захисника. Євген Іванський народився 17 березня 1983 року в Камʼянському. У 2008 році закінчив Дніпровський державний технічний університет. Тривалий час працював на АТ «ДніпроАзот». У серпні 2024 року став на захист України та її народу. У нього залишилися дружина, донька та брат. Доземний уклін воїну-захиснику!

Синельниківська міська рада 147-річний Захисник України САМОЙЛЕНКО Федір Григорович повернеться до рідного дому на щиті… Стало відомо, що відважний воїн загинув 15 травня 2025 року на Донеччині в бою за волю, свободу та незалежність нашої держави, мужньо виконавши військовий обов’язок. За плечима - 2,4 роки самовідданої служби у «гарячих» точках зв’язківцем, водієм-заправником. За словами рідних, Федір Григорович був Людиною з великої літери - добрим, щирим, справедливим, вірним другом і надійним побратимом. Завжди готовий допомогти, завжди жив по совісті. Та понад усе він був турботливим батьком, якого безмежно любили його діти. Жодні слова не зможуть загоїти рану в серцях рідних, не втамують болю втрати і не повернуть доньці та сину батька. Висловлюю найщиріші слова співчуття родині, близьким, друзям та бойовим товаришам загиблого Героя. Вся громада сумує разом із вами та схиляє голови у глибокій скорботі. Низький уклін та вічна, світла пам’ять Герою, який віддав життя за Україну!

Ямпільська міська рада Могилів-Подільського району Вінницької області Сьогодні ми схиляємо голови у глибокій скорботі - минув рік, як трагічно обірвалося життя воїна ЗСУ — Вадима Миколайовича Пушинського. Вадим служив оператором штурмової спеціалізованої роти штурмового спеціалізованого батальйону однієї з військових частин. Він був серед тих, хто не побоявся взяти на себе найважчу відповідальність за майбутнє нашої держави. На жаль, життя захисника обірвалося поза полем бою. 18 червня 2025 року внаслідок трагічної дорожньо-транспортної пригоди на Дніпропетровщині Вадим помер від отриманих травм. Йому назавжди залишилося 24 роки… Молодий, повний планів та надій, він мав жити... Ямпільська міська рада висловлює найщиріші співчуття родині, друзям, близьким та побратимам Вадима. Жодне слово не втамує біль пустки у ваших серцях, але знайте: ми пам'ятаємо. Кожен воїн, чиє життя забрала війна — безпосередньо в бою чи під час виконання службових обов'язків — це рана на душі всіх.

Сьогодні Львівщина прощається зі захисниками: 📷 Іван Прокопов Уродженець міста Приморськ Запорізької області. У 2024 році долучився до лав ЗСУ. Виконував бойові завдання на Північно-Слобожанському напрямку у складі 156-ї окремої механізованої бригади. Не стало захисника 30 липня 2025 року. 📷 Сергій Цюпак Львів'янин. Із початком повномасштабного вторгнення долучився до лав ЗСУ. Виконував бойові завдання на Донецькому напрямку у складі 2-ї окремої Галицької бригади. Не стало захисника 1 червня 2026 року. 📷 Василь Смітюх Львів’янин. Із початком повномасштабного вторгнення російських окупантів брав участь в обороні міста Києва, згодом – виконував бойові завдання на Херсонському та Донецькому напрямках у складі 206-го окремого батальйону територіальної оборони. Нагороджений відзнакою Міністерства внутрішніх справ України «Вогнепальна зброя», медалями «Честь. Слава. Держава», «Захиснику Вітчизни», «Ветеран війни» та нагрудним знаком «Захисник рідної землі». Не стало захисника 4 липня 2024 року. 📷 Руслан Стеца Житель села Пісок Мостиської громади. Проходив військову службу у складі військової частини А4594, обіймаючи посаду стрільця-помічника гранатометника протитанкового відділення. Загинув 15 березня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Андріївка Волноваського району Донецької області. 📷 Андрій Галицький Воїн зі Шептицького. Був старшим сержантом, начальником ремонтної майстерні озброєння ремонтного взводу військової частини А2943. Його життя обірвалось 15 червня під час виконання бойового завдання поблизу села Миколаївка Донецької області. 📷 Іван Свідрак Житель Борислава. З березня 2022 року добровільно долучився до лав ЗСУ. Виконував бойові завдання у складі 3 батальйону 115 окремої механізованої бригади ЗСУ. У березні 2024 року був звільнений з військової служби. Серце захисника зупинилось 9 червня. Йому було 58 років.

На жаль, маємо ще одну жертву російського удару по Харкову в ніч на 15 червня: сьогодні вранці у лікарні помер рятувальник ДСНС Микола Деркач, який отримав важкі поранення під час повторного ворожого обстрілу. Микола Деркач - начальник караулу 6-ї державної пожежно-рятувальної частини, майор служби цивільного захисту. Йому було 48 років. У Миколи залишилися донька та мати. У ту страшну ніч він виконував свою роботу - рятував людей. Саме тоді російський удар обірвав життя тих, хто першим приходить на допомогу іншим. Лікарі кілька днів боролися за життя рятувальника, але сьогодні його серце зупинилося. Він був справжнім офіцером, мужнім рятувальником і людиною великого серця. Його відвага, самовідданість і вірність службі назавжди залишаться у пам’яті побратимів, колег та всіх, хто його знав. 💔Микола став 6-тим загиблим після російського удару разом із рятувальниками Дмитром Бойком, Данилом Тіщенком, Сергієм Маковецьким, Вадимом Зінченком та головним спеціалістом Департаменту надзвичайних ситуацій Харківської міської ради Олексієм Дорожкіним. 🕯Щирі співчуття рідним і близьким. Світла пам’ять Герою без зброї. Вічна пам’ять...

У Рівненській області попрощалися із захисниками, які довгий час вважалися зниклими безвісти, – Олександром Кучеруком із Ярославицької громади та Юрієм Костюкевичем із Рівного. 📷Олександр Кучерук народився у 2000 році, проживав у селі Підлісці Ярославицької громади. Захисник проходив службу на посаді стрільця-санітара. З 5 серпня 2024 року він вважався безвісти зниклим. Рідні та близькі до останнього не втрачали надії на добру звістку, однак за результатами ДНК-експертизи була підтверджена загибель воїна. Свій останній бій Олександр прийняв на Донеччині. 📷Юрій Костюкевич народився 27 червня 1986 року в Рівному. У лютому минулого року чоловік приєднався до лав Збройних Сил України. На жаль, військовослужбовець загинув 3 червня 2025 року під час виконання бойового завдання на Донеччині. Відтоді він вважався зниклим безвісти – лише нещодавно його тіло ідентифікували та передали рідним для гідного поховання. Низько схиляємо голови у скорботі. Вічна пам'ять і слава воїнам!

Чернівецька обласна рада Сьогодні, 19 червня, відбудеться прощання з військовослужбовцями, які стали на захист України від російських окупантів. Сержантові Андрію Нерушку, воїну військової частини А4760, віддадуть останню шану в Бабині. Із солдатом Миколою Шкеулом, воїном військової частини А4447, попрощаються у Яблуниці. Вічна пам'ять та слава Героям. Глибокі співчуття рідним, близьким і побратимам.

Волинська обласна державна адміністрація За результатами ДНК-експертизи підтвердили загибель 38-річного захисника з села Грив'ятки Поворської громади Максима Стащука. Бійця майже 2 роки і 8 місяців вважали зниклим безвісти. Стрілець-снайпер механізованого відділення загинув 22 жовтня 2023 року під час виконання бойового завдання в Донецькій області. На фронті поліг 36-річний житель міста Рожище Віталій Чижевський. Загинув воїн 12 червня 2026 року поблизу населеного пункту Рівне Пологівського району Запорізької області. У Луцькій міській раді сповістили про загибель захисника Олександра Смалюха, якого понад рік вважали зниклим безвісти. Воїн поліг 1 березня 2025 року під час виконання бойового завдання у районі населеного пункту Піщане Донецької області. Щирі співчуття рідним і близьким Захисників. Вічна пам’ять, честь і шана Героям! Пам’ятаємо усіх українських воїнів, які віддали життя за рідну державу. Їх подвиг навіки в історії нашого народу.

Оржицька громада знову у глибокій жалобі: на Харківщині загинув 27-річний Захисник Путра Євгеній Чорний завіса невимовного болю знову огорнула нашу громаду. Війна, несита й безжальна, забрала ще одне молоде життя, розбила чиїсь мрії, забрала сина у батьків й залишила невигойну рану в серцях земляків. З глибоким сумом сповіщаємо, що 16 червня 2026 року, вірний військовій присязі та українському народові, на Харківщині загинув наш земляк, житель села Золотухи, Путра Євгеній Євгенійович. Йому назавжди залишиться 27... Євгеній народився 28 листопада 1998 року у селищі Оржиця. Саме тут він робив свої перші дитячі кроки, тут пішов до першого класу. Згодом його родина переїхала до села Золотухи. Женя навчався у Золотухинській школі, де закінчив 9 класів, а повну середню освіту здобув у Денисівській ЗОШ. Він любив землю, природу й життя, тому й професію обрав мирну та благородну — вступив до Березоворудського аграрного коледжу, де здобув фах зоотехніка. До того, як в його долю втрутилася війна, Євгеній працював охоронцем у різних господарствах, завжди чесно заробляючи на хліб. Усі, кому пощастило знати Євгенія, згадують його з теплою посмішкою крізь сльози. Це був неймовірно сонячний хлопець, який дуже любив читати, пізнавати світ і відкривати для себе щось нове. Женя був дивовижно добрим, товариським і щирим. Його внутрішнє світло притягувало людей. Женя ніколи не відмовляв у допомозі, умів розрадити і підтримати. Узимку 2026 року Путра Євгеній прийняв найважливіше і наймужніше у своєму житті рішення — стати на захист Батьківщини. 31 січня 2026 року він підписав контракт із Збройними Силами України. Як оператор безпілотних літальних апаратів, Євгеній був очима свого підрозділу, оберігав життя побратимів та тримав небо, стримуючи ворога. 16 червня 2026 року став останнім днем його бойового і життєвого шляху. Він віддав найдорожче — своє молоде життя, свої нездійснені мрії та майбутнє — за волю, незалежність України і кожного з нас. Ніякі слова розради не зможуть загоїти рану в серцях рідних. Від імені всієї Оржицької громади, селищної ради та кожного земляка висловлюємо найглибші, найщиріші співчуття мамі Тамарі Михайлівні та батькові Євгенію Павловичу за те, що виховали справжнього Чоловіка, Патріота і Героя, сестрі Оксані та племінниці Лілії, усім рідним, близьким, друзям, однокласникам та бойовим побратимам Євгенія. Низький уклін вам і безмежна вдячність. Ми плачемо разом з вами

Захищаючи волю, мир та майбутнє України, під час виконання бойового завдання загинув наш земляк, відданий син своєї Батьківщини — солдат Семененко Євген Олександрович. Євген Олександрович народився 3 жовтня 1977 року в місті Лозова. Його життєвий шлях був пов'язаний з рідним краєм: тут він закінчив середню школу №10, тут здобув професію тракториста-машиніста у Панютинському ПТУ №56. Рідні та друзі пам’ятають його як надзвичайно працьовиту, щиру та діяльну людину. Свого часу Євген працював у супермаркеті «Фуршет», ковалем на Лозівському ковальсько-механічному заводі, а згодом успішно розвивав власну підприємницьку справу. У рідкісні хвилини відпочинку полюбляв рибалити на березі річки та знався на автотранспорті. Коли країні знадобився захист, у листопаді 2025 року Євген без вагань став до лав Збройних Сил України. Він мужньо виконував свій обов'язок як водій гранатометного взводу 1 штурмового батальйону військової частини А0501. 07 червня 2026 року поблизу населеного пункту Широке Пологівського району Запорізької області, під час виконання службових обов’язків із захисту територіальної цілісності та суверенітету України, життя відважного воїна обірвалося. Жодні слова не вгамують пекучий біль у серцях тих, для кого він був усім. У розпачі та невимовному горі залишилися найрідніші: син, дружина та батько. Лозівська міська рада, виконавчий комітет та вся громада висловлюють найглибші співчуття родині, близьким та бойовим побратимам загиблого захисника. Ми схиляємо голови у скорботі та розділяємо це величезне горе разом з вами. Вічна пам'ять, честь і слава Герою! Спочивай з миром, наш захиснику. Ти віддав найдорожче за нашу свободу.

Після отриманого поранення у госпіталі перестало битися серце захисника України — ТКАЧА Михайла Миколайовича, жителя села Сущани. Навіки 52… Михайло Миколайович з 02.05.2024 року став на захист України, мужньо виконував свій військовий обов’язок у лавах Національної гвардії України. Старший солдат до останнього залишався вірним присязі та своєму обов’язку. Це непоправна втрата для рідних, близьких, побратимів та всієї нашої громади. У ці скорботні дні розділяємо біль втрати з родиною Героя. Щиро співчуваємо всім, хто знав Михайла Миколайовича.