Strategy&Future

Taaaaaak!

Сьогодні у Варшаві провів зустріч із провідними польськими аналітиками та лідерами думок – тими, хто формує дискусію про безпеку регіону та європейське майбутнє. Говорили відверто. Про те, як російські БпЛА перетворили небо над Центральною Європою на зону підвищеного ризику. Про те, що українська оборона важлива й для наших сусідів. Окрема увага – інформаційним загрозам. Росія вміє розсварювати союзників, підливати олію у вогонь чутливих тем. Протиотрута одна: факти, швидка реакція, спільний фронт проти дезінформації. Ще одна болюча тема – повернення українських дітей, яких викрала Росія Це необхідна умова мирного процесу, і Москву треба до цього примусити. Шлях лежить через посилення санкцій і міжнародний політичний тиск. І країна, що дала світові Януша Корчака та Івана Павла ІІ, могла б примножити їхній спадок, увійшовши до кола лідерів цього руху. Відчув, що навіть у складні часи є ті, хто бачить ширшу картину. Польща та Україна – не сентиментальні партнери, а прагматичні союзники в епоху, коли безпека східного флангу Європи вирішується тут і зараз. Головний висновок? Ми партнери та друзі. І в Києві, і у Варшаві є чітке розуміння: безпека України – це безпека Польщі. А міцний союз України та Польщі – це безпека всієї Європи. Дякую за діалог.

Сьогодні у Варшаві провів зустріч із провідними польськими аналітиками та лідерами думок – тими, хто формує дискусію про безпеку регіону та європейське майбутнє. Говорили відверто. Про те, як російські БпЛА перетворили небо над Центральною Європою на зону підвищеного ризику. Про те, що українська оборона важлива й для наших сусідів. Окрема увага – інформаційним загрозам. Росія вміє розсварювати союзників, підливати олію у вогонь чутливих тем. Протиотрута одна: факти, швидка реакція, спільний фронт проти дезінформації. Ще одна болюча тема – повернення українських дітей, яких викрала Росія Це необхідна умова мирного процесу, і Москву треба до цього примусити. Шлях лежить через посилення санкцій і міжнародний політичний тиск. І країна, що дала світові Януша Корчака та Івана Павла ІІ, могла б примножити їхній спадок, увійшовши до кола лідерів цього руху. Відчув, що навіть у складні часи є ті, хто бачить ширшу картину. Польща та Україна – не сентиментальні партнери, а прагматичні союзники в епоху, коли безпека східного флангу Європи вирішується тут і зараз. Головний висновок? Ми партнери та друзі. І в Києві, і у Варшаві є чітке розуміння: безпека України – це безпека Польщі. А міцний союз України та Польщі – це безпека всієї Європи. Дякую за діалог.

Z coraz bardziej „rozmytymi” gwarancjami dla sojuszników. IMO w tę stronę to zmierza. 🇺🇸chcą utrzymać kontrolę nad sojusznikami poprzez wpływ na systemy C2, ISR, w przypadku NATO utrzymując stanowisko SACEURa i nuclear sharing, przy równoczesnym ograniczaniu zaangażowania konwencjonalnego, szczególnie w wymiarze lądowym. Dla państwa, które traktuje się jako podmiot a nie przedmiot w relacjach międzynarodowych i sojusznika USA, powinien być to sygnał do rozpoczęcia twardej i asertywnej gry dyplomatycznej z Waszyngtonem np. w celu uzyskania lepszych warunków w kontraktach zbrojeniowych w tym transferu technologii itd. Przede wszystkim byłby to jednak sygnał do obrania kursu na względną samodzielność strategiczną, by zmniejszać potencjalną 🇺🇸dźwignie nacisku politycznego na nas i ich zdolność i chęć do kontroli eskalacji w każdym konflikcie z Rosją, co dobitnie widać na przykładzie Ukrainy. Kijów wielokrotnie doświadczając tego zjawiska zaczą intensywnie rozwijać własne zdolności w tym dalekiego zasięgu. Nasi politycy z POPiS i PSL wybrali jednak inną drogę. Cementują wpływy 🇺🇸wzmacniają ich dźwignie na nas i zakładają, że to wzmacnia nasze bezpieczeństwo. Jest dokładnie odwrotnie, bo transformacji ulega amerykańska strategia wobec Eurazji, której elementem jest i będzie większa niż w ostatnich dekadach gotowość do negocjacji stref wpływów z państwami takimi jak Rosja. Wynika to miedzy innymi z nadmiernego imperialnego rozciągnięcia sił 🇺🇸, które nie są w stanie sprostać wyzwaniom generowanym jednocześnie przez rewizjonistyczne państwa Eurazji. Ta gotowość do rozmów z 🇷🇺nie oznacza z automatu ustępstw Waszyngtonu na rzecz Moskwy. Ale samo ich rosnące prawdopodobieństwo, powinno skłaniać kierownictwo państwa polskiego do innej polityki. Zresztą polityka Trumpa wobec Ukrainy już powinna być dzwonkiem alarmowym dla Warszawy, ale jak widać nie była. Jeszcze cytat z Trumpa z jego przemówienia do 🇺🇸żołnierzy w Japonii. „Over the course of a 53-minute address, Trump engaged in a lively back-and-forth with the soldiers and offered a mix of administration updates and bravado. He linked his administration’s trade agenda to what he described as a broader mission to keep American forces out of foreign conflicts. “When we don’t get you involved, it’s a good thing,” Trump told the sailors. “People want to get you involved, but we stopped a lot of those wars based on trade. They’re getting ready to fight, and we tell them: ‘No more trade with the U.S.’” Mieliśmy w ostatnich latach sporo sygnałów ze strony USA, że te są coraz bardziej niechętne bezpośredniemu angażowaniu się w peryferyjne konflikty i preferują stosowanie narzędzi ekonomicznych, tudzież mogą dostarczać/sprzedawać broń, dane wywiadowcze itd. Problem w tym, że sankcje nie odstraszają, a objęte nimi państwa potrafią się dostosować. Ale znaczna część naszej klasy politycznej wypiera tę rzeczywistość.