Останнім часом дуже сумно від публічних новин по контрактам та закупівлям високотехнологічної оборонки в Європі та не тільки. На фото ви бачите польського військового з дроном-перехоплювачем AS-3 MEROPS. Польша, Румунія, США, Данія та інші країни НАТО уже взяли його на озброєння або в процесі, навчаються екіпажі, розгортаються сервісні центри. Це контракти на мільярди доларів. Меропс - чудовий, насправді, продукт. З "combat proven in Ukraine", бо без цієї приписки зараз ти нічого високотехнологічного і "дронового" у Світі не продаси. Цей дрон успішно застосовується в Україні і ним збивають десятки і сотні шахедів. АЛЕ Цей дрон - американської компанії. Виробляється на Заході, з українського там невелика частина R&D, тактика застосування і сотні кейсів успішних збиттів нашими операторами. До чого я веду? Гроші лишаються на заході. Ми лишаємось ні з чим. Таких кейсів більш ніж вдосталь: кейси Helsing, Anduril, Quantum Systems... Які роблять хороші продукти, відкатують тут технології і успішно виробляються та продаються на заході, маючи доступ до глобальних ринків та глобальних грошей. А що ж українські компанії, запитаєте Ви? На прикладі тих же перехоплювавчів - у нас є 5-7 компаній, котрі випускають продукцію не гіршу а десь і кращу за ті ж Меропси. Які теж збивають шахеди сотнями. Які подекуди дешевші за західні аналоги. Але поставляти на Захід вони нічого не можуть, бо... їм не дають цього робити влада та зарегульованість процедур. Але ж "експорт оборонки" відкрили, скажете ви! По факту - це брехня, було укладено всього декілька спільних контрактів, це крапля в морі можливостей які лежать перед українським оборонним сектором. В цей же час основний дозвільний орган (Міжвідомча комісія з політики військово-технічного співробітництва та експортного контролю) який видає дозволи на прямий експорт в разі ПОКРИТТЯ ВНУТРІШНІХ ПОТРЕБ місяцями блокує або штампує відмови виробникам по контрактам в країни НАТО, навіть не Африку чи Близький схід (який ми теж по факту уже про#бали). Це не тільки про перехоплювачі. Це про НРК, розвідувальні та ударні дрони, софт, АІ, бойові алгоритми, засоби РЕР та РЕБ, навіть компонентну базу частково. Усе те, що народилося і відшліфувалося на цій війні, нашою кров'ю по суті. По суті Україна зараз робить для світу те, що колись робила нафта для нафтових монархій - створює нове стратегічне багатство. Бо схема тут дуже проста: ми створюємо середовище, де технологія стає ефективною; ми даємо фронт, дані, досвід, операторів, інженерний цикл; а монетизують це часто інші. Це не просто про бізнес. Це про гроші, які не зайшли в Україну. Про податки, які не заплатилися тут. Про заводи, які не масштабувалися тут. Про інженерів, які завтра поїдуть туди, де є ринок, де є більше грошей і зрозумілі правила. Найгірший сценарій для країни — не програти війну. Найгірший сценарій — виграти війну, але програти ринок, який ця війна створила. Високотехнологічний defense-ринок не чекає і не буде чекати. Контракти підписуються на роки вперед. Ну або блокуються купкою чиновників в якійсь там комісії. Якщо сьогодні не зайшов - завтра вже пізно, заробить хтось інший, але не Україна. Михайло Федоров, ви думаєте щось з цим робити?
